Ќј” ј » “≈’Ќ» ј - урсова¤: Ќауково-техн≥чний прогрес Ц основа розвитку виробництва

–≈‘≈–ј“џ ѕќ Ќј” ≈ » “≈’Ќ» ≈

урсова¤: Ќауково-техн≥чний прогрес Ц основа розвитку виробництва

Ќауково-техн≥чний прогрес Ц основа розвитку виробництва

урсова робота з предмету розм≥щенн¤ продуктивних сил

ѕ≥дготувала студентка 1-го курсу факультету Уќбл≥к та аудитФ групи Ѕƒ-101 зал≥кова книжка є16

ћ≥жгалузевий ≥нститут управл≥нн¤

афедра менеджменту ≥ ≥нформац≥йних технолог≥й

ињв - 2001

¬ступ

Ќауково-техн≥чний прогрес Ц еволюц≥йний ≥ поступовий розвиток науки ≥ техн≥ки. ƒовгий час наука ≥ техн≥ка розвивались в≥докремлено. ѓх зближенн¤ почалос¤ при мануфактурному виробництв≥, а завершилос¤ п≥д час першоњ промисловоњ революц≥њ к≥нц¤ XVIII Ц початку XIX ст.ст. ƒо цього матер≥альне виробництво розвивалось здеб≥льшого завд¤ки нагромадженню емп≥ричного досв≥ду. ѕаралельно йшов поступовий прогрес наукових знань про природу. рупне машинне виробництво стало визначатись перш за все прогресом науки ≥ в≥дкрило велик≥ можливост≥ дл¤ њњ технолог≥чного застосуванн¤. “им самим наука ≥ техн≥ка стали орган≥чно повТ¤заними, взаЇмостимулюючи розвиток.
–еволюц≥йний етап Ќ“ѕ починаЇтьс¤ з середини 50-х рок≥в ’’ ст. ≥ отримав назву Ќ“– (науково-техн≥чна революц≥¤). Ќаука при цьому перетворюЇтьс¤ у безпосередню продуктивну силу, пост≥йно революц≥он≥зуючи розвиток техн≥ки. ’арактерною рисою сучасного науково-техн≥чного прогресу Ї те, що в≥н охопив вс≥ сторони життЇд≥¤льност≥ сусп≥льства.

1. —утн≥сть виробництва.

1.1.«агальн≥ форми економ≥чного житт¤.

ќсмисленн¤ сучасних економ≥чних проблем через призму св≥тового досв≥ду становленн¤, розвитку товарного виробництва ≥ ринкових в≥дносин маЇ суттЇве значенн¤ дл¤ теор≥њ ≥ практики ринковоњ трансформац≥њ економ≥ки ”крањни.
—усп≥льство знаЇ два основних типи орган≥зац≥њ економ≥ки: натуральне го сподарство ≥ товарне господарство. ѓм в≥дпов≥дають дв≥ основн≥ форми господарюванн¤: натуральна ≥ товарна. ≤сторично першим типом економ≥чноњ орган≥зац≥њ сусп≥льного виробництва, ¤кий панував прот¤гом тривалого часу, було натуральне господарство, за ¤кого продукти прац≥ ¤к результат виробництва використовувались дл¤ задоволенн¤ особистих потреб безпосередн≥х виробник≥в ≥ член≥в њх родин, тобто дл¤ використанн¤ в межах господарськоњ одиниц≥ Ц роду, племен≥, патр≥архальноњ с≥мТњ, общини тощо ¤к р≥зновид≥в. ¬ основному натуральну форму господарюванн¤ мали й велик≥ маЇтки традиц≥йного типу.
Ќатуральне господарство характер≥зувалос¤ сусп≥льним под≥лом прац≥ в зародковому стан≥, замкнут≥стю орган≥зац≥йно-економ≥чних звТ¤зк≥в, розТЇднан≥стю, в≥д≥рван≥стю господарюючих субТЇкт≥в один в≥д одного, прим≥тивною техн≥кою та технолог≥Їю виробництва, малопродуктивною ручною працею. “ому прогрес у розвитку продуктивних сил ≥ сусп≥льства був дуже пов≥льним. ”с≥ звТ¤зки натурального господарства обумовлен≥ лише особливост¤ми процесу прац≥ та виконанн¤ тих чи ≥нших операц≥й у т≥сних межах окремих господарських одиниць. ѕри цьому робоча сила позбавлена моб≥льност≥, вона виробничо та тер≥тор≥ально закр≥плена. ¬ натуральному господарств≥ виробнич≥ в≥дносини ви¤вл¤ютьс¤ в нематер≥ал≥зованому вигл¤д≥ ¤к пр¤м≥ в≥дносини м≥ж учасниками створенн¤ благ. ѕродукти прац≥ розпод≥л¤ютьс¤ безпосередньо. ¬они без участ≥ ринку надход¤ть в особисте й виробниче споживанн¤.
« розвитком продуктивних сил натуральне господарство стаЇ перешкодою соц≥ально-економ≥чному прогресу. ¬ластив≥ йому господарська замкнут≥сть, прим≥тивн≥сть, в≥дособлен≥сть, патр≥архальн≥сть, слабк≥сть внутр≥шн≥х стимул≥в розвитку не в≥дпов≥дають потребам обм≥ну продукц≥Їю м≥ж виробниками, ¤кий все б≥льше поширюЇтьс¤ у звТ¤зку з зростанн¤м продуктивност≥ прац≥. ¬сезростаючий вплив на сусп≥льне виробництво товарних звТ¤зк≥в в епоху п≥знього —ередньов≥чч¤ вже можна назвати революц≥йним. Ќатуральне господарство перестало бути пануючим типом сусп≥льного виробництва, в≥дбувс¤ перех≥д до загального товарного господарства.
ќднак це ще не означало повного зникненн¤ натурального господарства. ¬оно ще й сьогодн≥ розповсюджене в крањнах, що розвиваютьс¤. ¬ середин≥ ’’ ст. в њх натуральному ≥ нап≥внатуральному виробництв≥ було зайн¤то 50 Ц 60 в≥дсотк≥в населенн¤. ƒе¤к≥ його про¤ви мають м≥сце ≥ в умовах розвинутоњ економ≥ки (наприклад, натуральне п≥дсобне господарство). ¬ неспри¤тливих дл¤ сусп≥льства умовах (наприклад, в≥йна, пол≥тика автарк≥њ тощо) може зТ¤витис¤ тенденц≥¤ до натурал≥зац≥њ виробництва.

1.2.”мови виникненн¤ та еволюц≥¤ товарного виробництва.

ѕершою необх≥дною умовою дл¤ виникненн¤ товарного виробництва Ї сусп≥льний под≥л прац≥, в результат≥ ¤кого про¤вл¤Їтьс¤ необх≥дн≥сть обм≥нювати продукти, виготовлен≥ у р≥зних видах виробництва. ≤сторично першим великим сусп≥льним под≥лом прац≥ був под≥л м≥ж тваринництвом ≥ землеробством. јле одного сусп≥льного под≥лу прац≥ дл¤ того, щоб виробництво стало товаром, ще недостатньо. Ќеобх≥дно щоб сусп≥льний под≥л прац≥ був доповнений правом ≥ндив≥дуального привласненн¤ результат≥в прац≥ та розпор¤дженн¤ ними. “обто повинна мати м≥сце економ≥чна в≥дособлен≥сть товаровиробник≥в.
≈коном≥чна в≥дособлен≥сть товаровиробник≥в Ц це таке становище, за ¤кого вони самост≥йно вир≥шують питанн¤ господарськоњ д≥¤льност≥: що виробл¤ти, ¤кими засобами, ¤к≥ ресурси використовувати тощо. ¬она передбачаЇ самост≥йне розпор¤дженн¤ виробленою продукц≥Їю, волод≥нн¤ нею, њњ в≥дчуженн¤ ≥ використанн¤ в≥дпов≥дно до власних ≥нтерес≥в. “ому економ≥чне в≥дособленн¤ не в≥дд≥льне в≥д власност≥ на засоби виробництва ≥ вироблювану продукц≥ю.
“оварне виробництво рабовласницького сусп≥льства. “оварне виробництво ще в перв≥сн≥й общин≥ дос¤гаЇ розвитку рабовласницького сусп≥льства. ќбТЇктивн≥ умови розвитку сусп≥льства поступово розкривали кордони натурального виробництва, вт¤гуючи його в нов≥ економ≥чн≥ звТ¤зки, ¤к≥ набували товарноњ форми.
« розширенн¤м товарних в≥дносин зб≥льшувалас¤ прац¤ та витрати з≥ збутом товар≥в. ¬се це в к≥нц≥ к≥нц≥в привело до того, що в середовище товаровиробник≥в почали вид≥л¤тис¤ особи, ¤к≥ вз¤ли на себе посередництво в збут≥. “ак в рабовласницькому виробництв≥ виникаЇ купецький кап≥тал. « по¤вою класу купц≥в, ¤к≥ займалис¤ лише торг≥влею, в≥дбувс¤ трет≥й великий сусп≥льний под≥л прац≥.
“оварне виробництво в феодальному сусп≥льств≥. –озпад рабовласницького ладу й перех≥д сусп≥льства до феодал≥зму на перших порах дещо загальмував розвиток товарно-грошових в≥дносин ≥ цим самим затримав процес вит≥сненн¤ натурального господарства. ѕроте економ≥чний процес товарних в≥дносин вже зупинити було неможливо, особливо ц≥ процеси поширювались в результат≥ переходу у взаЇмов≥дносини м≥ж феодалами та кр≥посними сел¤нами. “орг≥вельн≥ звТ¤зки м≥ж селом ≥ м≥стом, м≥ж р≥зними крањнами поступово стають б≥льш широкими та б≥льш регульованими. —п≥льний поштовх в розвитку торг≥вл≥ був даний великими географ≥чними в≥дкритт¤ми (јмерика, ≤нд≥¤). ‘еодальна орган≥зац≥¤ рем≥сничого виробництва в форм≥ цехового ладу, його суворою регламентац≥Їю обс¤гу та технологњ виробництва ≥ посл≥довного прогресу техн≥ки виробництва зб≥льшенн¤ обс¤г≥в товарноњ продукц≥њ - все це обмежувало можливост≥ значного ≥ посл≥довного прогресу.
¬иникаЇ потреба в л≥кв≥дац≥њ феодальних виробничих в≥дносин ≥ зам≥ни њх новими, ¤к≥ б в≥дпов≥дали р≥вню ≥ характеру зростаючих продуктивних сил.
¬исновки:
товарне виробництво, ринок ≥снували не завжди, вони виникають лише на певному етап≥ розвитку людського сусп≥льства;
товарне виробництво, ринок не Ї породженн¤м кап≥тал≥стичного ладу. ¬они виникли задовго до нього, зародились та ≥снували в перв≥сному, рабовласницькому та феодальному сусп≥льствах;
товарне виробництво, ринок сам≥ по соб≥ не породжують кап≥тал≥стичних в≥дносин. ƒл¤ цього необх≥дн≥ певн≥ додатков≥ умов

2. ’арактеристика товарного виробництва.

2.1. «агальн≥ ознаки та типи товарного господарства.

ќсновн≥ загальн≥ ознаки товарного виробництва не залежать в≥д специф≥ки економ≥чноњ системи. ƒо них належать:
сусп≥льний под≥л прац≥;
економ≥чна в≥дособлен≥сть виробник≥в;
екв≥валентн≥сть в≥дносин;
ринковий звТ¤зок м≥ж виробниками та споживачами;
визнанн¤ сусп≥льного характеру прац≥ через ринок;
зд≥йсненн¤ економ≥чних процес≥в у товарно-грошових формах шл¤хом куп≥вл≥-продажу;
виробництво дл¤ обм≥ну ≥ в розрахунку на вигоду;
конкуренц≥¤.
—еред них також в≥дкрит≥сть систем в≥дносин, ≥снуванн¤ таких категор≥й ¤к товар, варт≥сть, м≥нова варт≥сть тощо, ≥ закон≥в товарного виробництва та об≥гу. ÷≥ ознаки мають такий самий обТЇктивний характер, ¤к ≥ товарне виробництво та об≥г.
—пециф≥ка товарного виробництва насамперед повТ¤зана з ≥снуванн¤м р≥зних його тип≥в. ѕо-перше, товарне виробництво под≥л¤Їтьс¤ на просте ≥ п≥дприЇмницьке (тобто розвинене, розширене). ѕросте товарне виробництво грунтуЇтьс¤ на особист≥й прац≥ власник≥в засоб≥в виробництва ≥ Ї вих≥дною формою товарного виробництва. ¬оно невелике за своњм обс¤гом, характер≥зуЇтьс¤ безпосередн≥м ≥ добров≥льним поЇднанн¤м виробника з засобами виробництва, в≥дсутн≥стю куп≥вл≥-продажу робочоњ сили ¤к товару. ¬ товарн≥й форм≥ виступають лише речов≥ фактори виробництва та готова продукц≥¤.
ѕросте й п≥дприЇмницьке товарне виробництво маЇ ¤к сп≥льн≥ риси, так ≥ суттЇв≥ в≥дм≥нност≥. —п≥льним Ї те, що вони ≥снують за умови пануванн¤ приватноњ власност≥ на засоби виробництва, ринковоњ форми звТ¤зку м≥ж виробниками ≥ споживачами, конкуренц≥њ м≥ж товаровиробниками тощо. ¬≥дм≥нност≥ пол¤гають у тому, що при простому товарному виробництв≥ виробник ≥ власник засоб≥в виробництва ≥ продукт≥в прац≥ Ц це одна особа, тод≥ ¤к при п≥дприЇмницькому виробництв≥ виробник в≥докремлений в≥д засоб≥в виробництва ≥ продукт≥в прац≥. ¬ умовах простого товарного виробництва процес виробництва зд≥йснюЇтьс¤ на основ≥ ≥ндив≥дуальноњ прац≥. ¬≥н спр¤мований на задоволенн¤ особистих потреб виробника та член≥в його с≥м'њ. ѕ≥дприЇмницьке виробництво передбачаЇ сп≥льну працю найманих роб≥тник≥в заради прибутку власника господарства. ѕросте товарне виробництво засноване, ¤к правило, на нескладн≥й техниц≥, а п≥дприЇмницьке Ц на велик≥й машинн≥й ≥ндустр≥њ, автоматизованих системах тощо.
—ьогодн≥ просте товарне виробництво Ї характерним дл¤ крањн, що розвиваютьс¤. ¬ розвинених крањнах воно маЇ залишковий характер ≥ виступаЇ у вигл¤д≥ др≥бного товарного господарства рем≥сник≥в, фермер≥в, роздр≥бних торг≥вц≥в та ≥н. ќстаннЇ набуваЇ все б≥льше п≥дприЇмницькоњ спр¤мованост≥ ¤к др≥бний б≥знес, породжений вже ≥снуючою економ≥чною системою.
–озр≥зн¤ють ще два типи товарного виробництва: перший Ц ≥з стаб≥льною, другий Ц з безперервно оновлюваною номенклатурою товар≥в. ≤стор≥¤ першого охоплюЇ пер≥од в≥д глибокоњ давнини до другоњ половини ’’ ст. ≤стор≥¤ другого типу розпочалась у друг≥й половин≥ ’’ ст. “ак, машинобуд≥вна промислов≥сть ¬еликобритан≥њ прот¤гом усього ’≤’ ст. використовувала в основному лише два матер≥али Ц чавун ≥ сталь, а текстильна виробл¤ла лише чотири види тканин Ц бавовн¤н≥, вовн¤н≥, лл¤н≥, шовков≥. ” друг≥й половин≥ ’’ ст. спостер≥гаЇтьс¤ безперервне поновленн¤ номеклатури товар≥в. Ќаприклад, в електронн≥й промисловост≥ япон≥њ це в≥дбуваЇтьс¤ кожн≥ 5 Ц 6 рок≥в. ™ п≥дстави вважати, що на рубеж≥ ’’ Ц ’’≤ ст.ст. процес безперервного поновленн¤ номеклатури товар≥в буде дом≥нуючим в економ≥ц≥.

2.2. ƒжерело руш≥йних сил товарного виробництва.

—учасне ринкове господарство Ї практичною реал≥зац≥Їю руш≥йних сил та економ≥чних закон≥в товарного виробництва. ўо це за сили? ¬ чому њх сутн≥сть? «а ¤кими законами управл¤ють товарним виробництвом? «а ¤ких умов воно розвиватиметьс¤? ¬≥дпов≥д≥ на ц≥ запитанн¤ спри¤тимуть грунтовному розгл¤ду проблем сучасного ринкового господарства, ¤кому нин≥ немаЇ альтернативи при вс≥х його економ≥чних ≥ особливо соц≥альних суперечност¤х.
“оварному виробництву властив≥ особлив≥ сили розвитку, ¤к≥ ви¤вилис¤ в зародков≥й форм≥ вже на початкових етапах виникненн¤ елемент≥в товарноњ системи, що прот¤гом тис¤чол≥ть перетворилас¤ на загальну форму виробництва. ƒо них належать сили руху та пост≥йного розвитку ≥ вдосконаленн¤ виробництва, сили саморозвитку, саморегулюванн¤. якщо економ≥ка т≥Їњ чи ≥ншоњ крањни повТ¤зана з товарним виробництвом, то держава (центр) не може зупинити розвиток виробництва, продуктивних сил, а може стати лише гальмом чи, навпаки, спри¤ти цьому розвитков≥. ¬клинившись до економ≥чноњ системи, ¤к≥й не властивий такий тип виробництва, товарне виробництво поступово розламуЇ цю систему. —проби зупинити його руйн≥вну силу супроводжуютьс¤ соц≥альними катакл≥змами ≥, врешт≥-решт, Ї безрезультатними.
ƒл¤ визначенн¤ механ≥зму функц≥онуванн¤ руш≥йних сил, що вт≥лен≥ в товарному виробництв≥, необх≥дно врахувати закон д≥алектики про суперечност≥ ¤к джерело ≥ руш≥йну силу розвитку, ¤кий Ї ¤дром д≥алектики. ¬ товарному виробництв≥ такою суперечн≥стю Ї суперечн≥сть, вт≥лена в товар≥, що становить основу сусп≥льного багатства в елементарн≥й форм≥. ÷е суперечн≥сть м≥ж конкретною та абстрактною працею. ƒвоњста, суперечлива природа прац≥, ¤ка створюЇ товар, Ї основою вс≥х ≥нших, пох≥дних суперечностей товару ≥ ви¤вл¤Їтьс¤ передус≥м у суперечност≥ м≥ж споживною варт≥стю та варт≥стю, а також м≥ж ≥ндив≥дуальним ≥ сусп≥льно необх≥дним часом, витраченим на виробництво товару.
—уперечност≥, вт≥лен≥ в товар≥, - це Їдн≥сть протилежност≥ тобто њх взаЇмод≥¤. ѕост≥йне розвТ¤занн¤ ≥ в≥дтворенн¤ суперечностей товару Ї внутр≥шн≥м зм≥стом розвитку виробництва.
Ќезалежно в≥д сусп≥льноњ форми виробництво Ї визначальною умовою ≥снуванн¤ людства. …ого метою Ї задоволенн¤ потреб людини Ц споживанн¤. ¬ р≥зних сусп≥льних системах звТ¤зок м≥ж виробництвом ≥ споживанн¤м зд≥йснюЇтьс¤ по-р≥зному. –озвТ¤занн¤ суперечностей товарной форми повТ¤зано з пошуками найефективн≥ших способ≥в звТ¤зку м≥ж виробництвом ≥ споживанн¤м. ÷ей звТ¤зок опосередкований формами обм≥ну та розпод≥лу, ¤к≥ також мають товарний характер.
—уперечност≥, вт≥лен≥ в товар≥, розвТ¤зуютьс¤ тод≥, коли товаровиробник його реал≥зуЇ. ќтже, споживна варт≥сть перетворюЇтьс¤ в свою протилежн≥сть Ц грошову форму. ÷им самим прац¤, витрачена товаровиробником, одержуЇ сусп≥льне визнанн¤. орисн≥сть блага УтоваруФ визнаЇ споживач. “оваровиробник ставитьс¤ в певн≥ умови: виробництвом певного виду товару зайн¤то багато товаровиробник≥в, оск≥льки сусп≥льн≥ потреби щодо будь-¤кого товару досить велик≥. “ому взаЇмов≥дносини м≥ж товаровиробниками мають характер конкурентноњ боротьби, тобто боротьби виробника за споживача, за виг≥дн≥ умови реал≥зац≥њ своЇњ продукц≥њ.
ѕеретворенн¤ споживноњ вартост≥ в свою протилежн≥сть Ц варт≥сть зд≥йснюЇтьс¤ в процес≥ реал≥зац≥њ товару на ринку через посередництво ц≥ни Ц грошового вираженн¤ вартост≥, вт≥леноњ в товар≥ Упрац¤Ф. ¬ласне через грошову форму розвТ¤зуютьс¤ суперечност≥ товару. ÷≥на, за ¤кою реал≥зуЇтьс¤ товар на даний момент, виражаЇ р≥вень сусп≥льно необх≥дних витрат на його виробництво, з≥ставленими з сусп≥льною корисн≥стю цього товару. ѕроте прац¤ товаровиробника в≥дособлена: кожний виготовл¤Ї товар за власний рахунок, тобто витрати, що мають ≥ндив≥дуальний характер, р≥зн≥ за своЇю величиною. –инок через ц≥ну визначаЇ лише р≥вень сусп≥льно необх≥дних витрат прац≥ на виробництво товару, тобто витрат, ¤к≥ вважаютьс¤ сусп≥льно нормальними (типовими, перес≥чними). ÷е Ї законом товарного виробництва, в≥домим ¤к закон вартост≥.
¬иробник≥ товар≥в, у ¤ких ≥ндив≥дуальн≥ витрати зб≥гаютьс¤ ≥з сусп≥льно необх≥дними, при реал≥зац≥њ њх за ринковими ц≥нами в≥дшкодовують витрати на њх виробництво та одержують надлишок Ц прибуток. ¬ особливо спри¤тливих умовах працюють т≥ товаровиробники, ≥ндив≥дуальн≥ витрати ¤ких нижч≥ за сусп≥льно необх≥дн≥. ѓх прибуток зростаЇ на величину р≥зниц≥ м≥ж сусп≥льно необх≥дними та ≥ндив≥дуальними витратами. ¬ г≥ршому становищ≥ знаход¤тьс¤ т≥ виробники, ¤к≥ виготовл¤ють товари при ≥ндив≥дуальних витратах, вищих, н≥ж сусп≥льно необх≥дн≥. ѕри дос¤гненн≥ певноњ меж≥ цього розриву виробництво товару стаЇ економ≥чно невиг≥дним, товаровиробник≥ розорюютьс¤.
Ѕоротьба за дос¤гненн¤ приватного економ≥чного ≥нтересу, зростанн¤ прибутку Ц мета товаровиробник≥в.ќстанн≥ потрапл¤ють в неоднакове економ≥чне становище за сумами доход≥в. „им б≥льший обс¤г товар≥в, необх≥дних споживачу, виробл¤Їтьс¤, чим менш≥ витрати виробництва, тим у виг≥дн≥шому становищ≥ знаходитьс¤ товаровиробник, тим ст≥йк≥ше його м≥сце в систем≥ сусп≥льного под≥лу прац≥.
ѕеретворенн¤ споживноњ вартост≥ товару на варт≥сть, перетворену форму њњ Ц ц≥ну зумовлюють в≥дпов≥дн≥, обовТ¤зков≥ вимоги до товаровиробника. ƒотриманн¤ цих вимог Ї необх≥дним дл¤ нього, ¤кщо в≥н хоче залишитис¤ товаровиробником. ”вага до ¤кост≥ товар≥в, њх асортименту, вивченн¤ попиту та пропозиц≥њ товар≥в на ринку з наступними висновками щодо обс¤гу виробництва, реклами, пошуку ринку, зменшенн¤ витрат на виробництво товар≥в Ц ц≥ та ≥нш≥ вимоги пост≥йно турбують виробника.¬≥д нього вимагаютьс¤ п≥дприЇмництво, заповз¤тлив≥сть, енерг≥йн≥сть у сфер≥ виробництва та реал≥зац≥њ товар≥в.
–уш≥йн≥ сили розвитку, внутр≥шньо властив≥ товарному виробництв≥, визр≥вали прот¤гом тис¤чол≥ть. ѕродуктом розвитку суперечностей товару Ї грошова форма вираженн¤ сусп≥льно необх≥дних витрат прац≥. ѕерех≥д в≥д одн≥Їњ сусп≥льно-економ≥чноњ системи до наступноњ зумовлювавс¤ розвитком продуктивних сил, поглибленн¤м на ц≥й основ≥ сусп≥льного под≥лу прац≥. «ростала к≥льк≥сть продукт≥в дл¤ обм≥ну. ѕроцес вим≥ру та визначенн¤ ≥ндив≥дуальноњ прац≥, вт≥леноњ в товар≥, ¤к сусп≥льноњ з часом надто ускладнивс¤. —уперечност≥ товарного виробництва (м≥ж конкретною та абстрактною працею, споживною варт≥стю та варт≥стю, м≥ж ≥ндив≥дуальною та сусп≥льною працею), њх розвиток визначили специф≥чний товар Ц золото, ¤кий почав виконувати функц≥ю загального екв≥валента Ц грошей.
—уперечност≥ товару ¤к руш≥йноњ сили розвитку активно ви¤вилис¤ в пер≥од великого машинного виробництва, коли створювалас¤ матер≥ально-техн≥чна основа виробничого п≥дприЇмницького господарюванн¤ кап≥талу. “оварне виробництво набувало загального характеру. —уперечност≥ товару стали властивими товару Уробоча силаФ. ѕеретворенн¤ споживноњ вартост≥ робочоњ сили ¤к здатност≥ створювати б≥льшу варт≥сть, н≥ж вона варта, в ц≥ну поставило њњ нос≥¤ в специф≥чн≥ умови. ѕ≥д час анал≥зу п≥дприЇмництва ¤к системи розвинутого ринкового господарства головна увага зверталась на ту обставину, що перетворенн¤ робочоњ сили в товар повТ¤зане з експлуатац≥Їю найманого прац≥вника, виробництвом та присвоЇнн¤м додатковоњ вартост≥. ¬се це так, але в т≥н≥ залишаЇтьс¤ ≥нший б≥к проблеми.
ѕродаж робочоњ сили, перетворенн¤ споживноњ вартост≥ њњ в ц≥ну перетворювали њњ нос≥¤ Ц прац≥вника в соц≥ально активну особу. ѕрагненн¤ одержанн¤ та п≥двищенн¤ р≥вн¤ загальноосв≥тн≥х знань, квал≥ф≥кац≥њ, п≥двищенн¤ ¤кост≥ прац≥, перем≥на останньоњ стали нормою житт¤. « цим повТ¤зан≥ зростанн¤ ц≥ни робочоњ сили, диференц≥ац≥¤ в оплат≥, створенн¤ належних умов в≥дтворенн¤ њњ, формуванн¤ нового способу житт¤ в умовах соц≥ально ор≥Їнтованого ринку з ус≥ма складност¤ми та суперечност¤ми. –инку прац≥, ¤к ≥ ринку товар≥в, властива конкуренц≥¤. Ѕоротьба за робоч≥ м≥ста, збереженн¤ њх Ї додатковими стимулами високопродуктивноњ, ¤к≥сноњ прац≥. ≤накше можна залишитис¤ без роботи. —уперечност≥ товару Уробоча силаФ, розвТ¤занн¤ њх Ї важливими стимулами прискоренн¤ науково-техн≥чного прогресу.
ѕеретворенн¤ робочоњ сили на товар зумовило виникненн¤ багатьох соц≥альних форм боротьби за створенн¤ спри¤тлив≥ших умов продажу та використанн¤ њњ, конфл≥ктних ситуац≥й м≥ж роботодавц¤ми та продавц¤ми робочоњ сили. ¬ласники робочоњ сили в≥дстоювали право на використанн¤ цих форм. ѕри цьому не завжди дос¤гались необх≥дн≥ результати, але товаровиробник вимушений був зважувати, що його приватний економ≥чний ≥нтерес повТ¤заний з певними соц≥альними межами, переступати ¤к≥ небажано, а ≥нод≥ й небезпечно.
–уш≥йн≥ сили товарного виробництва спонукають виробника до безперервних ¤к≥сних зм≥и, тому системи господарюванн¤, основою ¤ких Ї товарне виробництво, ви¤вилис¤ найспри¤тлив≥шими до використанн¤ дос¤гнень науково-техн≥чного прогресу.

2.3.≈коном≥чн≥ закони та категор≥њ.

“оваровиробники, ¤к≥ неспроможн≥ освоњти нову техн≥ку та технолог≥ю, працюють в г≥рших умовах, у них немаЇ переспективи ≥снуванн¤.
«акон вартост≥ позбавл¤Ї товаровиробника права вибору: виробл¤ти чи не виробл¤ти ¤к≥сн≥ товари; знижувати чи не знижувати витрати на њх виробництво; впроваджувати чи н≥ нову техн≥ку та технолог≥ю; поводити себе активно чи пасивно у виробництв≥ та реал≥зац≥њ продукц≥њ. якщо в≥н хоче залишитис¤ товаровиробником, то повинен виробл¤ти, знижувати, впроваджувати, актив≥зувати свою д≥¤льн≥сть, ризикувати.
¬иробництво та реал≥зац≥¤ споживноњ вартост≥ спри¤ли формуванню ст≥йких господарських звТ¤зк≥в м≥ж товаровиробниками, заснована на жорстк≥й матер≥альн≥й в≥дпов≥дальност≥, обовТ¤зковост≥ та взаЇмн≥й дов≥р≥.
” поЇднанн≥ ≥з законами попиту та пропозиц≥њ, через в≥дхиленн¤ ц≥н в≥д вартост≥ закон вартост≥ виконуЇ функц≥ю регул¤тора сусп≥льного виробництва та розпод≥лу сусп≥льних ресурс≥в м≥ж р≥зними сферами виробництва. « п≥двищенн¤м попиту на окрем≥ товари зростають ц≥ни на них, а отже, ≥ прибуток товаровиробник≥в. Ќа розширенн¤ виробництва цих товар≥в спр¤мовуютьс¤ ресурси товаровиробник≥в ≥нших галузей, де виробл¤Їтьс¤ надм≥рна к≥льк≥сть товар≥в, ¤к≥ не поглинаютьс¤ попитом, ≥ на них знижуютьс¤ ц≥ни. ¬ епоху в≥льноњ конкуренц≥њ закон вартост≥ Ї стих≥йним регул¤тором сусп≥льного виробництва.
¬ сучасних умовах у р≥зних господарських системах регулюванн¤м сусп≥льного виробництва, ¤к правило, займаЇтьс¤ держава. «ростаЇ значенн¤ планом≥рност≥, проте при цьому функц≥њ закону вартост≥ ¤к регул¤тора не усуваютьс¤. ќчевидно, формуванн¤ структури виробництва, зм≥на њњ неможлив≥ без певних втрат. ¬рахуванн¤ попиту та пропозиц≥њ, рух ц≥н Ї важливими ор≥Їнтирами розпод≥лу кап≥тал≥в, засоб≥в виробництва та робочоњ сили м≥ж р≥зними галуз¤ми виробництва. ≤нших над≥йн≥ших економ≥чних ор≥Їнтир≥в поки ще не знайдено.
¬ажливо п≥дкреслити ще одну обставину: врахуванн¤ попиту та пропозиц≥њ, в≥дхиленн¤ ц≥н ≥ зм≥ни в виробництв≥ товар≥в п≥д њх впливом означають не що ≥нше, ¤к п≥дпор¤дкуванн¤ виробництва задоволенню платоспроможних потреб член≥в сусп≥льства. ¬ розвинутих економ≥чних системах, заснованих на використанн≥ закон≥в товарного виробництва, подолано таке негативне ¤вище, ¤к хрон≥чний деф≥цит товар≥в. “овар шукаЇ грошей, а не навпаки. —учасн≥ методи вивченн¤ ринку, спираючись на концепц≥ю маркетингу, дають змогу ≥стотно наблизити обс¤ги виробництва товар≥в та платоспроможнього попиту на них. ÷е спри¤Ї формуванню та п≥дтриманню пропорц≥й сусп≥льного виробництва.
–озвТ¤занн¤ суперечностей, д≥¤ економ≥чних закон≥в товарного виробництва повТ¤зан≥ з використанн¤м системи варт≥сних категор≥й. р≥м уже згаданоњ вище ц≥ни до них сл≥д в≥днести соб≥варт≥сть продукц≥њ (≥ндив≥дуальн≥ витрати виробництва), прибуток, кредит ≥ в≥дсоток, земельну ренту, зароб≥тню платню та ≥нше. ÷≥ категор≥њ Ї нормами використанн¤ закон≥в товарного виробництва. р≥м того, вони Ї формами про¤ву сут≥ (вартост≥), але в≥дбивають цю суть у перетвореному, модиф≥кованому вигл¤д≥. ¬ своЇму рус≥ ц≥ категор≥њ в≥дособлюютьс¤ в≥д сут≥, набувають нових рис. ¬ економ≥чн≥й науц≥ ц≥ форми одержали назву перетворених.
¬арт≥сть ¤к категор≥¤ не може бути безпосередньо використана ¤к ≥нструмент у господарськ≥й практиц≥. ѕоки що немаЇ можливостей обл≥чувати та вим≥рювати витрати сусп≥льно необх≥дноњ прац≥ на виробництво товару в одиниц¤х робочого часу. ƒл¤ цього потр≥бн≥ ≥нш≥ матер≥ально-техн≥чна та соц≥альна основи. ¬ практиц≥ узагальненим представником вартост≥ Ї њњ грошова форма Ц ц≥на. ќсоблив≥стю руху ц≥ни Ї здатн≥сть њњ в≥дхил¤тис¤ в≥д вартост≥ товару. Ќа практиц≥ це оптова ц≥на п≥дприЇмства (ц≥на виробництва), монопольна ц≥на, роздр≥бна та ≥н. –оздр≥бна ц≥на, ¤кщо на њњ величину ≥стотно не впливаЇ економ≥чна пол≥тика, Ї найближчою до вартост≥. ƒодатковий продукт ¤к частина вартост≥ в грошов≥й форм≥ Ї частиною ц≥ни ≥ ц≥лим набором категор≥й, потреба в ¤ких викликана господарською практикою. ƒо них належать передус≥м прибуток ¤к перетворена форма додатковоњ вартост≥. ѕрибуток, у свою чергу, виступаЇ в р≥зних формах. ѕеретворен≥ форми надто гнучк≥, пристосован≥ до р≥зних економ≥чних ситуац≥й. ÷≥ властивост≥ њх апробован≥ прот¤гом багатов≥ковоњ практики. Ќин≥ процес виробництва товару та його реал≥зац≥ю не можна у¤вити поза використанн¤м кредиту, з ¤ким повТ¤зана виплата в≥дсотк≥в. ÷е саме стосуЇтьс¤ торгового кап≥талу ≥ торгового прибутку.
¬икористанн¤ перетворених форм вартост≥ повТ¤зане з≥ створенн¤м р≥зноман≥тних установ, системи обл≥ку. ѕрикладом можуть бути розгалужена банк≥всько-кредитна система, товарн≥ б≥рж≥.
« урахуванн¤м закон≥в товарного виробництва та варт≥сних категор≥й побудовано метод господарськоњ д≥¤льност≥ товаровиробника Ц комерц≥йний розрахунок. „ерез нього ≥ реал≥зуютьс¤ руш≥йн≥ сили товарного виробництва, визначаЇтьс¤ результативн≥сть використанн¤ њх з≥ставленн¤м витрат та результат≥в господарюванн¤ кожного товаровиробника. омерц≥йний розрахунок грунтуЇтьс¤ на конкуренц≥њ товаровиробник≥в, в≥дхиленн¤ ц≥н в≥д вартост≥, пост≥йних зм≥нах попиту та пропозиц≥њ товар≥в, визначаЇ л≥н≥ю повед≥нки товаровиробник≥в: пост≥йна рац≥онал≥зац≥¤ виробництва, техн≥чне удосконаленн¤ його матер≥альноњ бази, п≥двищенн¤ р≥вн¤ нормуванн¤ й обл≥ку витрат прац≥, удосконаленн¤ орган≥зац≥њ виробництва та прац≥, економ≥¤ матер≥альних витрат ≥, врешт≥-решт, зниженн¤ ≥ндив≥дуальних витрат на виробництво товар≥в, зближенн¤ њх з р≥внем сусп≥льно необх≥дних витрат.
омерц≥йний розрахунок зумовлюЇ функц≥онуванн¤ в≥дособлених форм кап≥талу (торгового, банк≥вського), сфери послуг. ¬≥н спри¤Ї реал≥зац≥њ закону економ≥њ часу, ¤кий визначають першим економ≥чним законом, що примушуЇ товаровиробника економити ресурси. ≤накше не можна залишатис¤ товаровиробником, реал≥зувати св≥й економ≥чний ≥нтерес. ¬имагаютьс¤ п≥дприЇмлив≥сть, пост≥йний ризик, пошуки резерв≥в виробництва та шл¤х≥в використанн¤ њх.
¬ умовах комерц≥йного розрахунку кругооборот ресурс≥в товаровиробника передбачаЇ њх зростанн¤. ѕочатково авансована грошова сума зб≥льшуЇтьс¤. якщо цього не в≥дбуваЇтьс¤, авансуванн¤ кошт≥в товаровиробником, виробництво та реал≥зац≥¤ товару позбавлен≥ сенсу.
√осподарюванн¤ на основ≥ комерц≥йного разрахунку неможливе без стаб≥льноњ грошовоњ одиниц≥. ¬ умовах ≥стотного коливанн¤ њњ ор≥Їнтири п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ втрачають ст≥йк≥сть. –уйнуЇтьс¤ основа комерц≥йних розрахунк≥в товаровиробника. ¬и¤вом нестаб≥льност≥ грошовоњ одиниц≥ Ї надм≥рне, таке, що не п≥ддаЇтьс¤ комерц≥йним прогнозам, коливанн¤ на ринку ц≥н не т≥льки на товари, ¤к≥ виробл¤Ї та реал≥зуЇ товаровиробник, а й на засоби виробництва, комерц≥йноњ д≥¤льност≥. –озрахунки, зроблен≥ сьогодн≥, можуть втратити будь-¤ке значенн¤ завтра.
Ќестаб≥льна грошова одиниц¤ перестаЇ виконувати функц≥ю м≥ри вартост≥, бути над≥йною формою економ≥чних звТ¤зк≥в м≥ж в≥дособленими товаровиробниками, ними та споживачами ¤к зас≥б об≥гу та зас≥б платежу. ¬она не може забезпечити над≥йний сусп≥льний вим≥р ≥ндив≥дуальних витрат прац≥ товаровиробник≥в. “им самим п≥дриваЇтьс¤ д≥¤ сил товарного виробництва. «багачуютьс¤ насамперед не т≥, хто виробл¤Ї необх≥дн≥ сусп≥льству товари при менших витратах, а спекул¤нти, ¤к≥ використовують пост≥йне коливанн¤ ц≥н. —пекул¤ц≥¤ Ї нев≥дТЇмною рисою товарного виробництва, але не визначальною. ¬она закладена в самому процес≥ перетворенн¤ споживноњ вартост≥ в ц≥ну, в≥дособленн≥ торгового кап≥талу та торгового прибутку, повТ¤зана з руш≥йними силами товарного виробництва, коливанн¤м попиту та пропозиц≥њ на окрем≥ товари. «а певних умов вона може бути в≥днесена до руш≥йних сил товарного виробництва, стимулювати д≥ю њх. ѕроте коли спекул¤ц≥¤ починаЇ брати верх, то це св≥дчить про серйозний розлад в товарному виробництв≥, його грошов≥й систем≥ внасл≥док знец≥ненн¤ грошей, надм≥рного випуску њх в об≥г, ≥нфл¤ц≥њ. —усп≥льне багатство не зростаЇ, навпаки, п≥дриваютьс¤ джерела його зростанн¤ внасл≥док хижацького перерозпод≥лу доход≥в.
ќтже, у товарному виробництв≥ важливе значенн¤ маЇ дотриманн¤ закону грошового об≥гу. —уть його пол¤гаЇ в тому, що к≥льк≥сть грошей, необх≥дна дл¤ об≥гу товар≥в, повинна дор≥внювати сум≥ ц≥н ус≥х проданих товар≥в, под≥лен≥й на середнЇ число оборот≥в однойменних одиниць грошей. ѕри цьому в≥д суми ц≥н товар≥в треба в≥дн¤ти суму ц≥н товар≥в, проданих у кредит, ≥ суму погашуваних платеж≥в ≥ додати суму платеж≥в, за ¤кими настав час оплати.

3. «м≥на м≥сц¤ ≥ рол≥ людини у виробництв≥ в процес≥ наково-техн≥чного прогресу.

Ќауково-техн≥чний прогрес означаЇ формуванн¤ нового технолог≥чного способу виробництва. ¬≥н в≥дбуваЇтьс¤ поступово, але невпинно, адже йдетьс¤ про величезн≥ масштаби виробництва. ≤ сьогодн≥ ще пор¤д з високотехн≥чним автоматизованим виробництвом ≥снують галуз≥, де застосовують ручну працю.
ќдне з найважлив≥ших не т≥льки економ≥чних, а й соц≥альних завдань Ц зменшенн¤ частки ф≥зичноњ ручноњ прац≥ у виробництв≥. ÷е потребуЇ ≥стотних зм≥н в умовах житт¤ ≥ прац≥ людини, вимагаЇ освоЇнн¤ б≥льш складних профес≥й, що можливо лише дл¤ людей з достатн≥м культурним, осв≥тн≥м та профес≥йним р≥внем.
—ьогодн≥ у наково-попул¤рн≥й ≥ спец≥альн≥й л≥тератур≥ багато уваги прид≥л¤Їтьс¤ Убезлюдним технолог≥¤мФ, тобто таким автоматизованим, гнучким системам, ¤к≥ н≥бито повн≥стю усувають людину з виробництва. ѕроте на практиц≥, хоч к≥льк≥сть персоналу, ¤кий обслуговуЇ таке устаткуванн¤, й знижуЇтьс¤, роль людини у виробництв≥ не т≥лькине зменшуЇтьс¤, а, навпаки, значно зростаЇ. «вичайно, характер трудовоњ д≥¤льност≥ людини при цьому ≥стотно зм≥нюЇтьс¤: вона в основному виконуЇ функц≥њ проектувальника, програм≥ста, налагоджуЇ всю технолог≥чну систему. ƒо того ж Убезлюдна технолог≥¤Ф у матер≥альному виробництв≥ доповнюЇтьс¤ значним зб≥льшенн¤м к≥лькост≥ фах≥вц≥в, зайн¤тих розробками нових технолог≥чних систем та устаткуванн¤. ÷≥ прац≥вники Ї практично учасниками к≥нцевого виробництва. “ак, на завод≥ в одну зм≥ну можуть працювати лише 10 Ц 20 чолов≥к, а в кострукторському бюро при цьому завод≥ Ц к≥лька сотень.
Ћюдина поЇднуЇ ≥ ф≥зичну, ≥ розумову д≥¤льн≥сть. ѕроте сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж цими складовими прац≥ р≥зне. « розвитком сусп≥льного виробництва на основ≥ новоњ техн≥ки ≥ технолог≥њ у загальних витратах прац≥ п≥двищуЇтьс¤ значенн¤ њњ розумовоњ частини. ¬иникаЇ багато профес≥й, ¤к≥ все менше передбачають виконанн¤ ф≥зичних д≥й ≥ все б≥льше Ц розумових. ÷е наладчики електронного устаткуванн¤, оператори на автоматичних л≥н≥¤х, г≥дро-, тепло- та атомних електростанц≥¤х та ≥н.
Ќа початку ’’ ст. набула поширенн¤ орган≥зац≥¤ виробництва за методом американського ≥нженера ‘.“ейлора, що грунтувалас¤ на функц≥онуванн≥ роб≥тника ¤к простого додатка до машини, ¤кий у виконанн≥ певноњ операц≥њ дос¤гав автоматизму. —истема “ейлора була характерною дл¤ масового потокового виробництва, вона приводила до значного зростанн¤ продуктивност≥ прац≥. —уть њњ пол¤гала в тому, що поЇднувались в одне ц≥ле людина ≥ машина. ƒос¤галос¤ це насамперед рац≥онал≥зац≥Їю та прискоренн¤м рух≥в людини, приведенн¤м њњ д≥й у в≥дпов≥дн≥сть з роботою машин. —аме завд¤ки цьому виникла система Улюдина Ц машинаФ.
«а цих умов розумова д≥¤льн≥сть людини обмежувалас¤, усувалас¤ в≥д виробничого процесу, оск≥льки була непотр≥бною. ÷е неминуче призводило до зниженн¤ рол≥ профес≥йних знань виробник≥в, њх ≥нтелектуального р≥вн¤, було реальним п≥дпор¤дкуванн¤ прац≥ кап≥талу, спотворенн¤ особистост≥ людини.
” друг≥й половин≥ нин≥шнього стол≥тт¤ можливост≥ зростанн¤ продуктивност≥ прац≥ за рахунок найб≥льш рац≥онального використанн¤ ф≥зичних можливостей людини були вичерпан≥. «авданн¤ пол¤гало в тому, щоб привести в рух можливост≥ розуму ≥ духу людини. ” звТ¤зку з цим виникло багато теор≥й Улюдських в≥дносинФ, Усоц≥ального партнерстваФ та ≥нших, спр¤мованих на те, щоб довести, що п≥дприЇмц≥ та роб≥тники через куп≥влю акц≥й та участь у розпод≥л≥ прибутку Ї р≥вноправними соц≥альними партнерами. ¬ р¤д≥ крањн (япон≥њ, —Ўј та ≥нших, особливо в —кандинавських) ц≥ теор≥њ вдалос¤ реал≥зувати на практиц≥.
Ћюдина з виконавц¤ виробничих операц≥й все б≥льше перетворюЇтьс¤ у контролера ≥ наладчика складного устаткуванн¤, автоматичних систем. ¬≥д р≥вн¤ њњ ов≥ти, культури, профес≥йноњ майстерност≥ залежить њх функц≥онуванн¤. ”складненн¤ матер≥ально-речових знар¤ддь виробництва стимулюЇ по¤ву роб≥тника новоњ ¤кост≥: в≥льного, осв≥ченого, культурного, розвиненого ¤к ф≥зично, так ≥ розумово, ¤кий користуЇтьс¤ благами виробництва ≥ глибоко за≥нтересований у його розвитку ≥ вдосконаленн≥. “ому, наприклад у —Ўј, м≥н≥мальна тривал≥сть осв≥ти виробник≥в (враховуючи р≥зного роду курси без в≥дриву в≥д виробництва) дос¤гаЇ 14,5 року. “ут хот≥лос¤ б п≥дкреслити, що в наш≥й крањн≥ ас≥гнуванн¤ на осв≥ту не в≥дпов≥дають вимогам науково-техн≥чного прогресу, що позначаЇтьс¤ на ¤кост≥ п≥дготовки спец≥ал≥ст≥в, на розвитку науки ≥ техн≥ки.
ѕерех≥д до широкого застосуванн¤ обчислювальноњ техн≥ки, компТютер≥зац≥њ багатьох сфер д≥¤льност≥ людини, створенн¤ розгалуженоњ системи персональних компТютер≥в знаменував ≥нформац≥йний переворот у св≥т≥, ¤кий вн≥с ¤к≥сно нов≥ риси у працю ≥ житт¤ людини. Ќин≥ докор≥нно зм≥нюЇтьс¤ взаЇмод≥¤ нових покол≥нь техн≥ки ≥ нових покол≥нь людей. Ќовими покол≥нн¤ми техн≥ки вважаютьс¤ так≥ вдосконален≥ засоби прац≥, ¤к≥ хоча б в одному або в к≥лькох параметрах принаймн≥ в 2 раза перевищують попередн≥ за своЇю ефективн≥стю. «м≥на покол≥нь техн≥ки супроводжуЇтьс¤ зм≥ною покол≥нь людей, безпосередн≥х виробник≥в. ¬важаЇтьс¤, що прот¤гом стол≥тт¤ зм≥нюЇтьс¤ три покол≥нн¤ людей.
—учасна Ќ“– внесла ≥стотн≥ зм≥ни у сусп≥льно-економ≥чний розвиток: зм≥на покол≥нь новоњ техн≥ки почала значно випереджати зм≥ну покол≥нь прац≥вник≥в. “епер за житт¤ одного покол≥нн¤ людей у передових галуз¤х виробництва зм≥нюЇтьс¤ к≥лька покол≥нь техн≥ки. —учасна Ќ“– охоплюЇ майже чотири дес¤тир≥чч¤. «а цей невеликий ≥сторичний пром≥жок часу в електрон≥ц≥ зм≥нилос¤ чотири покол≥нн¤ комп'ютер≥в, створюЇтьс¤ п'¤те, одне покол≥нн¤ супутник≥в зв'¤зку зам≥нюЇтьс¤ новим, в ав≥ац≥њ використовують реактивн≥ двигуни, створено надзвуков≥ л≥тальн≥ апарати.
÷е св≥дчить про те, що не ф≥зично стар≥нн¤ машин, а моральне викликас зам≥ну д≥ючоњ техн≥ки новою, що науков≥ знанн¤, вт≥лен≥ ¤к в уречевлен≥й, так ≥ в жив≥й прац≥, морально застар≥вають. Ўвидк≥сть цього процесу визначаЇтьс¤ часом, за ¤кий на¤вне знанн¤, в тому числ≥ й квал≥ф≥кац≥¤ роб≥тника, наполовину знец≥нюЇтьс¤.
—тар≥нн¤ знань з науки ≥ техн≥ки в≥дбуваЇтьс¤ нер≥вном≥рно. ¬оно коливаЇтьс¤ в межах 5Ч7 рок≥в у галуз¤х, що швидше розвиваютьс¤, 10Ч12 рок≥в у ≥нших ≥ 10Ч15 рок≥в у де¤ких науково-прикладних та ≥нженерно-техн≥чннх галуз¤х.
ўе на початку XX ст. людин≥ вистачало на весь пер≥од њњ трудовоњ д≥¤льност≥ знань, здобутих п≥д час загального та профес≥йного навчанн¤. Ќ“– зм≥нила ситуац≥ю докор≥нно.
¬се ширшим стаЇ коло профес≥й ≥ спец≥альностей, знанн¤ у ¤ких швидко стар≥ють, а набута квал≥ф≥кац≥¤ знец≥нюЇтьс¤. ўоб п≥дтримувати необх≥дний р≥вень знань, людина повинна пер≥одично п≥двищувати свою квал≥ф≥кац≥ю. —истема осв≥ти перетворюЇтьс¤ на безперервну, гнучку, ¤ка у раз≥ потреби даЇ можлив≥сть п≥двищувати або зм≥нювати квал≥ф≥кац≥ю прац≥вник≥в з в≥дривом ≥ без в≥дриву в≥д виробництва: виховуЇ в людин≥ пот¤г до пост≥йного здобугт¤ нових знань, ум≥нн¤ оволод≥вати ≥нформац≥Їю, сприймати соц≥ально-економ≥чн≥, науково-техн≥чн≥ нововведенн¤.
ѕор¤д з традиц≥йною осв≥тою поширюЇтьс¤ "електронна" грамотн≥сть людей, ¤ка поступово, але невпинно охоплюЇ все б≥льше коло профес≥й. ¬она маЇ стати обов'¤зковою дл¤ вс≥х, оск≥льки визначаЇ квал≥ф≥кован≥сть спец≥ал≥ст≥в, њх здатн≥сть обробл¤ти ≥ використовувати ≥нформац≥ю.
ѕоверховий погл¤д на сучасн≥ процеси, викликан≥ Ќ“–, створюЇ враженн¤, н≥би стр≥мко ≥ масштабне зростанн¤ знар¤дь виробництва, уречевленоњ прац≥ в≥дбуваЇтьс¤ на фон≥ незначних зм≥н у жив≥й прац≥, людському фактор≥ виробництва. ≤ справд≥, на фон≥ океанських супертанкер≥в, велетенських аеробус≥в, комп'ютер≥в четвертого покол≥нн¤, що виконують м≥льйони операц≥й за секунду, сама людина вигл¤даЇ применшено. ѕроте насправд≥ це не так. ’оч витрати на техн≥чн≥ засоби виробництва дуже швидко зростають, але й витрати на вихованн¤, осв≥ту, профес≥йну п≥дготовку одного роб≥тника, здатного працювати на певному робочому м≥сц≥, становл¤ть значну суму. ѕро це св≥дчать дан≥ крањн з розвинутою економ≥кою.
якщо враховувати кошти, ¤к≥ держава вид≥л¤Ї на навчанн¤ у дошк≥льних, середн≥х та вищих навчальних закладах, на виробниче навчанн¤, п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ та переквал≥ф≥кац≥ю прац≥вник≥в (до них додаютьс¤ особист≥ витрати людей на придбанн¤ книг, передплату пер≥одичних видань, оплату навчанн¤ тощо), на вихованн¤ д≥тей, охорону здоров'¤, то витрати на в≥дтворенн¤ робочоњ сили стають не т≥льки пор≥вн¤нними з варт≥стю матер≥ально-речового багатства сусп≥льства. ƒо того ж хоч ¤ким величезним Ї останнЇ, людина Ч головне багатство сусп≥льства.
Ќа основ≥ зростанн¤ сусп≥льного виробництва зм≥нюЇтьс¤ сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж зайн¤т≥стю у матер≥альному та нематер≥альному виробництв≥, особливо у соц≥альн≥й сфер≥. Ќин≥ у розвинених крањнах частка зайн¤тих у соц≥альн≥й сфер≥ б≥льша, н≥ж зайн¤тих у матер≥альному виробництв≥. ÷е пов'¤зано з тим, що продуктивн≥сть прац≥ у матер≥альному виробництв≥ на основ≥ науково-техн≥чного прогресу зростаЇ ≥ даЇ можлив≥сть спочатку при в≥дносно, а пот≥м ≥ абсолютно менш≥й к≥лькост≥ зайн¤тих у матер≥альному виробництв≥ забезпечувати потреби сусп≥льства ≥ переводити все б≥льше прац≥вник≥в у сферу, ¤ка задовольн¤Ї соц≥альн≥, культурн≥ та духовн≥ потреби людей.
–ан≥ше у в≥тчизн¤н≥й статистиц≥ до складу сукупного сусп≥льного прац≥вника включалис¤ лише роб≥тники, службовц≥, ≥нженерно-техн≥чн≥ прац≥вники, ¤к≥ безпосередньо брали участь у створенн≥ матер≥альних благ та виробничих послуг. —фера послуг була мало-розвинутою, а њњ вплив на сусп≥льне виробництво Ч майже непом≥тним. —ьогодн≥ у зв'¤зку ≥з зростанн¤м вимог до людини, до њњ ф≥зичних та розумових зд≥бностей ступ≥нь розвитку соц≥альноњ сфери безпосередньо впливаЇ на розвиток економ≥ки ≥ культури крањни. “ому не можна не в≥дносити до сукупного сусп≥льного прац≥вника вчител≥в, л≥кар≥в, прац≥вник≥в культури, побутового та житлово-комунального господарства, пасажирського транспорту тощо. ¬они в≥д≥грають дедал≥ зростаючу роль у розвитку економ≥ки ≥ сусп≥льства. ќсь чому нин≥ при визначальн≥й рол≥ матер≥ального виробництва треба забезпечувати пр≥оритетний розвиток соц≥альноњ сфери.
¬одночас треба зазначити, що в крањнах, ¤к≥ розвиваютьс¤ та переход¤ть до ринкових в≥дносин, зростанн¤ зайн¤тих у сфер≥ обслуговуванн¤ в≥дбуваЇтьс¤ за рахунок роздр≥бноњ торг≥вл≥, наданн¤ р≥зних побутових послуг тощо, а не за рахунок обслуговуванн¤ матер≥ального виробництва. ÷е насл≥док не прогресу, а в≥дсталост≥, форма прихованого безроб≥'гг¤.
Ќа сучасному етап≥ посилюЇтьс¤ процес перетворенн¤ науки на безпосередньо продуктивну силу, орган≥чного поЇднанн¤ науки ≥ виробництва. ” сфер≥ науки та наукового обслуговуванн¤ в ”крањн≥ зайн¤то понад 1,5 мли чол.
Ќауков≥ досл≥дженн¤, а також ≥нформатика впливають на зростанн¤ сусп≥льного продукту. –езультати наукових досл≥джень Ї пром≥жним, а нер≥дко к≥нцевим продуктом сусп≥льного виробництва. ” загальному обс¤з≥ виробництва швидко зростаЇ наукоЇмна продукц≥¤, ¤ка Ї результатом вт≥ленн¤ наукових розробок. як≥сть таких товар≥в, њх асортимент, техн≥ко-економ≥чн≥ показники визначають нин≥ науково-виробничий потенц≥ал крањни.
¬решт≥-решт ≥стотно зм≥нюЇтьс¤ сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж галуз¤ми самого матер≥ального виробництва, насамперед м≥ж промислов≥стю ≥ с≥льським господарством.
ўодо промисловост≥, то тривалий час частка зайн¤тих у н≥й зростала. “епер ц¤ тенденц≥¤ у розвинених крањнах вже не спостер≥гаЇтьс¤. Ќаблизилась до цього ≥ б≥льш≥сть сх≥дноЇвропейських крањн, коли весь прир≥ст промисловоњ продукц≥њ дос¤гаЇтьс¤ за рахунок п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥ при абсолютному скороченн≥ чисельност≥ прац≥вник≥в.
¬ажливим напр¤мом ¤к≥сного вдосконаленн¤ сукупного сусп≥льного прац≥вника Ї швидке п≥двищенн¤ загальноосв≥тнього р≥вн¤ прац≥вник≥в, ≥нтелектуал≥зац≥¤ прац≥.
ќстанн≥м часом в ”крањн≥ в зв'¤зку ≥з структурною трансформац≥Їю ≥стотних зм≥н зазнала мережа вищих та профес≥йних навчальних заклад≥в. ѕерепроф≥льовапо 250 профтехучилищ, у вищих навчальних закладах зменшено п≥дготовку студент≥в з 60 ≥нженерних спец≥альностей ≥ зб≥льшено (на 15 в≥дсотк≥в) з економ≥чних, юридичних та ≥нших спец≥альностей. «д≥йснюЇтьс¤ перех≥д на багатор≥вневу систему п≥дготовки спец≥ал≥ст≥в. ¬перше в ”крањн≥ розроблено ≥ запроваджено Їдиний державний перел≥к спец≥альностей та квал≥ф≥кац≥йних р≥вн≥в.
¬се б≥льшого значенн¤ набуваЇ п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ та переп≥дготовки кадр≥в. Ќаприклад, у ‘ранц≥њ лише 20 в≥дсотк≥в квал≥ф≥кованих роб≥тник≥в одержують п≥дготовку на виробництв≥, у Ќ≥меччин≥ ж Ч 90 в≥дсотк≥в. јналог≥чна ситуац≥¤ в япон≥њ, де квал≥ф≥кованих роб≥тник≥в навчають в основному ф≥рми.
“ак≥ в≥дм≥нност≥ у формах профес≥йноњ п≥дготовки роб≥тник≥в у заруб≥жних крањнах св≥дчать, що обидв≥ мають своњ переваги. «авданн¤ в тому, щоб рац≥онально њх поЇднувати ≥ використовувати. ÷е тим б≥льш важливо, що за р≥внем профес≥йноњ п≥дготовки роб≥тник≥в ”крањна значно в≥дстаЇ в≥д розвинутих крањн. “ак, строк навчанн¤ безпосередньо на виробництв≥ у нас становить 3Ч6 м≥с., а в розвинутих крањнах Ч 3Ч4 роки.
Ќауково-техн≥чний прогрес висуваЇ висок≥ вимоги до ≥нженерноњ прац≥. ” колишньому —–—– щор≥чний випуск ≥нженер≥в був у 3,5 раза б≥льшим, н≥ж у —Ўј. ѕроте в де¤ких галуз¤х економ≥ки к≥льк≥сть њх значно перевищувала реальн≥ потреби. ƒо того ж значна частина ≥нженерно-техн≥чного персоналу використовувалас¤ не за призначенн¤м. Ќарешт≥, масовий потоковий випуск ≥нженер≥в, ¤к ≥ ≥нших фах≥вц≥в, неминуче призводив до зниженн¤ ¤кост≥ њхньоњ п≥дготовки.
«начно в≥дстаЇ розвиток матер≥ально-техн≥чноњ бази вищих навчальних заклад≥в ”крањни в≥д м≥жнародних вимог. ¬се це позначаЇтьс¤ на ¤кост≥ п≥дготовки фах≥вц≥в. “ому реформа системи осв≥ти, у тому числ≥ й вищоњ, повинна розв'¤зати проблему ≥ндив≥дуал≥зац≥њ навчанн¤ кадр≥в, ≥стотного п≥двищенн¤ його ефективност≥. Ќеобх≥дно встановлювати т≥сн≥ш≥ безпосередн≥ зв'¤зки навчальних заклад≥в з п≥дприЇмствами, об'Їднанн¤ми та в≥домствами, що дасть змогу орган≥зувати п≥дготовку кадр≥в за ц≥льовим призначенн¤м з оплатою витрат на це самими замовниками.
≤стотною рисою сукупного сусп≥льного прац≥вника на сучасному етап≥ Ї зростанн¤ значенн¤ управл≥нськоњ прац≥. ¬ умовах науково-техн≥чного прогресу техн≥ка ≥ технолог≥¤ висувають висок≥ вимоги до профес≥йних знань ≥ вм≥нь людини-виконавц¤, до њњ загальноњ та спец≥альноњ осв≥ти. ¬она незм≥рно п≥двищуЇтьс¤, коли йдетьс¤ про людей, ¤к≥ управл¤ють ≥ншими людьми. ”правл≥нська прац¤ своЇр≥дна ≥ надзвичайно складна; вона пов'¤зана з прийн¤тт¤м р≥шень, ¤к≥ потребують знанн¤ не т≥льки техн≥ки ≥ технолог≥њ, а й економ≥ки, психолог≥њ, менеджменту, маркетингу. ”правл≥нець Ч це кер≥вник високоњ компетенц≥њ та культури.
ѕеребудова економ≥ки, перех≥д в≥д адм≥н≥стративних до економ≥чних метод≥в управл≥нн¤ передбачають ≥стотне п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ управл≥нського персоналу. „иновник≥в адм≥н≥стративноњ системи повинн≥ зам≥нити енерг≥йн≥ люди, ¤к≥ компетентн≥ самост≥йно приймати р≥шенн¤ ≥ нести за них в≥дпов≥дальн≥сть. Ќаприклад, у итањ при переход≥ до новоњ системи господарюванн¤ близько 40 в≥дсотк≥в управл≥нц≥в були зв≥льнен≥ або сам≥ залишили своњ пости, оск≥льки не в≥дпов≥дали п≥двищеним вимогам. ѕроте така реформа проводилась розсудливо, поступово, порайонно, з улаштуванн¤м зв≥льнених, в тому числ≥ через переп≥дготовку.
” наш≥й крањн≥ гостро стоњть проблема економ≥чноњ п≥дготовки кадр≥в. ћайже половина кер≥вник≥в ≥ спец≥ал≥ст≥в ч≥тко не розум≥ють сут≥ ринкових метод≥в господарюванн¤. ожний другий ≥нженерно-техн≥чний прац≥вник не волод≥Ї необх≥дним обс¤гом економ≥чних знань. ќсобливо негативно позначилас¤ багатол≥тн¤ ≥зол¤ц≥¤ нашоњ економ≥чноњ осв≥ти в≥д св≥товоњ у таких напр¤мах, ¤к менеджмент, маркетинг, основи б≥знесу, пов'¤заних з оволод≥нн¤м законами ринку.
¬одночас сл≥д подолати в≥дставанн¤ в реал≥зац≥њ дос¤гнень науки ≥ техн≥ки. Ќауково-техн≥чний прогрес ¤к фундаментальний законом≥рний процес даЇ змогу суттЇво розширити виробнич≥ можливост≥ прац≥вник≥в, зб≥льшуючи пл≥дн≥сть њх зусиль. ” сучасних умовах вона Ї могутн≥м фактором розвитку продуктивноњ сили прац≥.

4. Ќауково-техн≥чний прогрес ¤к основа розвитку виробництва ≥ зниженн¤ його потенц≥альноњ небезпеки

4.1. ≈колог≥чне становище ”крањни.

«агостренн¤ проблем безпеки навколишнього середовнща ≥ населенн¤ стало в≥дм≥тною рисою сучасного етапу розвитку науково-техн≥чного прогресу. –озм≥р антропогенного впливу на природне середовище, урбан≥зац≥¤ територ≥њ, зростанн¤ обс¤г≥в штучних елемент≥в середовища (техносфери) Чус≥ ц≥ фактори справл¤ють потужне зворотнЇ д≥¤нн¤ на населенн¤. ”складненн¤ техногенного середовища проживанн¤ створюЇ ¤к≥сно нову ситуац≥ю: в≥дносини людини з середовищем набувають характеру антагон≥стичноњ суперечност≥. ѕричому в њњ основ≥ лежать в≥домч≥ ≥нтереси, ¤к≥ будуютьс¤ на екстенсивн≥й ресурсом≥стк≥й та багатов≥дх≥дн≥й технолог≥њ виробництва, шо працюЇ саме на себе.
Ќедооц≥нка такого фактора, ¤к структура промислового виробництва, що склалас¤ в ”крањн≥, Ї причиною важкоњ еколог≥чноњ обстановки в багатьох промислових центрах ≥ густонаселених районах. –озвиток виробництва, у свою чергу, викликаЇ необх≥дн≥сть подоланн¤ або запоб≥ганн¤ назр≥ваючим, а в де¤ких випадках вже р≥зко ви¤вленим суперечност¤м м≥ж р≥вн¤ми виготовленн¤ знар¤дь прац≥, створенн¤м нових (з меншою к≥льк≥стю в≥дход≥в або взагал≥ безв≥дх≥дних) технолог≥чних процес≥в та засоб≥в, ¤к≥ забезпечують еколог≥чну безпеку життЇд≥¤льност≥ людини в≥д негативних насл≥дк≥в функц≥онуванн¤ промисловост≥.
–озв'¤занн¤ цих завдань значною м≥рою залежить ¤к в≥д об'Їднаних зусиль окремих галузей економ≥ки, так ≥ в≥д форми впровадженн¤ дос¤гнень науково-техн≥чного прогресу, розвиток ¤кого можливий за двома напр¤мами. ѕершийЧ це створенн¤ очисних споруд дл¤ запоб≥ганн¤ забрудненню пов≥тр¤, води, грунту, флори ≥ фауни на баз≥ нових механ≥зм≥в очищенн¤. ƒругийЧвпровадженн¤ ¤к≥сно нових технолог≥њ, ¤к≥ дадуть можлив≥сть поступово перейти до замкнутого технолог≥чного циклу з м≥н≥мальним використанн¤м ресурс≥в ≥ обмеженою к≥льк≥стю в≥дход≥в. ѕри цьому ресурси повинн≥ йти на виготовленн¤ багатьох вид≥в продукц≥њ, хоча у зв'¤зку ≥з зм≥ною технолог≥њ зм≥нюЇтьс¤ ≥ саме у¤вленн¤ про в≥дходи.
Ђ онфл≥ктї м≥ж економ≥чним зростанн¤м ≥ навколишн≥м природним середовищем, що посилюЇтьс¤, спонукав ур¤ди держав усього св≥ту зосередити увагу на теор≥њ Ђсталого, розвиткуї. ÷¤ теор≥¤ пол¤гаЇ в тому, що процв≥танн¤ (розкв≥т) у майбутньому залежить в≥д збереженн¤ Ђприродного кап≥талуїЧпов≥тр¤, води та ≥нших еколог≥чних багатств. ƒл¤ дос¤гненн¤ ц≥Їњ мети потр≥бно збалансувати д≥¤льн≥сть людини з швидк≥стю природи в≥дтворюватис¤.
≈коном≥чна теор≥¤ вказуЇ на чотири головн≥ джерела, фактори, за рахунок ¤ких в≥дбуваЇтьс¤ розвиток крањни: прац¤, кап≥тал, науково-техн≥чний прогрес ≥ земл¤ з њњ надрами, природою. ѕрогрес Ї б≥олог≥чною особлив≥стю людини, пов'¤заною з характеристиками њњ мозку ≥ псих≥ки. “ому в≥н супроводжуватиме людину завжди. “≥льки прогрес забезпечуЇ дедал≥ Ђвитончен≥ш≥ї технолог≥њ використанн¤ природних ресурс≥в. ќднак практично не ≥снуЇ технолог≥й, ¤к≥ б не деформували природу. ¬иникненн¤ у св≥товому сусп≥льств≥ нового напр¤му сталого розвитку Ч результат профес≥онал≥зац≥њ механ≥зм≥в управл≥нн¤ державами, рег≥онами, м≥ждержавними утворенн¤ми. √оловний ≥нтегральний показник, ¤кий в≥дпов≥даЇ ≥дењ сталого розвитку,Чзб≥льшенн¤ тривалост≥ житт¤ населенн¤ крањни. “ому еколог≥зац≥¤ Ќ“√≤ у рамках ринковоњ економ≥киЧце та передумова, ¤ка повинна забезпечити п≥двищенн¤ тривалост≥ житт¤ ¤к функц≥ю, залежну в≥д ¤кост≥ середовища проживанн¤, р≥вн¤ задоволенн¤ потреб населенн¤.
“аким чином, перех≥д до сталого розвитку в ”крањн≥ можливий при переор≥Їнтац≥њ науково-техн≥чного прогресу на створенн¤ ресурсо-, енерго- ≥ водозбер≥гаючих технолог≥й. ќсновним пр≥оритетом маЇ стати використанн¤ науком≥стких технолог≥й з поступовим вит≥сненн¤м ресурсом≥стких; а також з в≥дпов≥дною зм≥ною пр≥оритет≥в у структур≥ зовн≥шньоњ торг≥вл≥Чв≥д переважанн¤ експорту природних ресурс≥в у б≥к його зб≥льшенн¤ щодо високо¤к≥сноњ науком≥сткоњ продукц≥њ.
”правл≥нн¤ науково-техн≥чним прогресом ¤к вир≥шальним фактором розвитку потенц≥альне небезпечного виробництва та його ≥нтенсиф≥кац≥њ маЇ передумовою науков≥ знанн¤ про законом≥рност≥ зм≥н потреб у засобах виробництва. “ехнолог≥чний прогрес, спр¤мований на забезпеченн¤ безпеки, зм≥нюЇ комплекс потреб у засобах виробництва, робить нов≥ висококорисними ≥ позбавл¤Ї корисност≥ застар≥л≥. ≈коном≥чно зумовлен≥ технолог≥чн≥ зрушенн¤, зм≥ни в структур≥ потреб у засобах виробництва та њх екологосусп≥льноњ корисност≥ складають систему фактор≥в розвитку потенц≥альне небезпечного виробництва. ¬≥дпов≥дно до цього засоби виробництва мають корисн≥сть ост≥льки, оск≥льки вони створюють умови дл¤ орган≥зац≥њ та застосуванн¤ досконал≥ших. ќднак поширенн¤ технолог≥чних нововведень у галуз≥, скаж≥мо, атомноњ енергетики або х≥м≥чного виробництва та вит≥сненн¤ ними традиц≥йних технолог≥й Ч процес, ¤кий в≥дбуваЇтьс¤ у взаЇмод≥њ та з≥ткненн≥ з ≥нтересами населенн¤. ќтже, в≥н Ї соц≥альне конфл≥ктним за своЇю суттю. —аме розум≥нн¤ технолог≥њ, потенц≥альне небезпечноњ дл¤ людини ≥ навколишнього середовища, ¤к результату соц≥альноњ д≥њ, врахуванн¤ впливу в≥д њњ виникненн¤ ≥ поширенн¤ на сусп≥льн≥ в≥дносини певною м≥рою робить њх об'Їктом економ≥чноњ науки.
¬исока природом≥стк≥сть ≥ ресурсно-сировннний генезис економ≥ки ”крањни визначають особлив≥ вимоги щодо урахуванн¤ впливу науково-техн≥чного прогресу при проведенн≥ економ≥чних реформ. Ќин≥ н≥хто докладно не у¤вл¤Ї поЇднанн¤ розм≥ру ресурсокористуванн¤ ≥ р≥вн¤ науково-техн≥чного прогресу, необх≥дного дл¤ сталого .розвитку ”крањни, однак ¤сно, що сьогодн≥шн≥ тенденц≥њ цьому не спри¤ють. “им б≥льше, що в рамках —Ќƒ в≥дсутн≥ оц≥нки впливу господарськоњ д≥¤льност≥, визначенн¤ еколог≥чних загроз з транскордонним д≥¤нн¤м, немаЇ документ≥в щодо координац≥њ сп≥льних д≥й у зонах еколог≥чних стих≥йних лих.

4.2.Ѕезпека життЇд≥¤льност≥ населенн¤ в умовах Ќ“ѕ.

Ѕезпека життЇд≥¤льност≥ населенн¤ ¤к упор¤дкований за певних умов етап територ≥альноњ орган≥зац≥њ сусп≥льства у поЇднанн≥ з рац≥ональним формуванн¤м територ≥й дл¤ сучасних ≥ майбутн≥х потреб жител≥в ”крањни та њх господарюванн¤Чодна з вузлових проблем економ≥ки. —учасн≥ тенденц≥њ њњ розвиткуЧшироке використанн¤ потен-ц≥ально небезпечних технолог≥й ≥ виробництв, ≥стотне пог≥ршенн¤ еколог≥чних характеристик окремих рег≥он≥в, господарське освоЇнн¤ територ≥й з ухилом до природних катастроф. ѕереважанн¤ доцентрових тенденц≥й у розм≥щенн≥ виробництва й розселенн≥, у свою чергу, призводить до концентрац≥њ економ≥чного ≥ соц≥ального житт¤ у великих м≥стах ≥ породжуЇ соц≥ально-територ≥альн≥ в≥дм≥нност≥ в умовах житт¤ м≥ського ≥ с≥льського населенн¤, наростаючу зам≥ну природних компонент≥в середовища проживанн¤ техногенними. ¬иробництво ≥ споживанн¤, замкнут≥ одне на одному, зумовлюють територ≥альну орган≥зац≥ю сусп≥льства, ¤ка призводить до глибоких зм≥н у середовищ≥ життЇд≥¤льност≥ людини на вс≥х р≥вн¤х: рег≥он, крањна, континент. “аким чином, процес формуванн¤ середовища життЇд≥¤льност≥ на вс≥х р≥вн¤х .розгортаЇтьс¤ на основ≥ того чи ≥ншого розм≥щенн¤ виробництва, розселенн¤ ≥ створенн¤ техносфери. ∆иттЇд≥¤льн≥сть пост≥йно зростаючоњ чисельност≥ м≥ських жител≥в дедал≥ б≥льшою м≥рою залежить в≥д техногенного впливу висококонцентрованих об'Їкт≥в промисловост≥. ѕрагненн¤ зробити технолог≥чний прогрес в≥дпов≥дальним за нерозв'¤зан≥ економ≥чн≥ проблеми перебуваЇ у безсумн≥вному зв'¤зку з наростанн¤м суперечностей у забезпеченн≥ безпеки розвитку промисловост≥, особливо њњ техногенне небезпечних галузей.
¬ласне р≥вень безпеки ч≥тко ви¤вив неспроможн≥сть технолог≥чного прогресу забезпечити належне середовище проживанн¤ людей. ≈колого-економ≥чна неспроможн≥сть промисловоњ безпеки постала реальн≥стю ≥ перетворилас¤ на одне з уразливих м≥сць технолог≥чного прогресу. як≥сть нових тенденц≥й нагромаджувалас¤ поступово. ћ≥ста, розростаючись, зумовили особливу форму розм≥щенн¤ виробництва ≥ розселенн¤, коли промислов≥ п≥дприЇмстваЧосновн≥ джерела забрудненн¤Чопинилис¤ всередин≥ жилоњ забудови. ÷е, природно, зм≥нило характер концентрац≥њ промисловост≥, дозволивши утворити принципово нову форму територ≥альноњ орган≥зац≥њ. Ѕезпосередн≥м середовищем життЇд≥¤льност≥ Ї вже не окреме поселенн¤, а певний рег≥он у ц≥лому. —л≥д зазначити ≥ той факт, що у плановий пер≥од розвитку економ≥ки спец≥ал≥зац≥¤ рег≥он≥в зм≥нювалас¤ дуже пов≥льно. ѕроцес зм≥ни функц≥ональноњ структури, господарського проф≥лю старих, у недалекому минулому ще швидко зростаючих промислових центр≥в, проходив пов≥льно. —права в тому, що п≥дприЇмства масового сер≥йного виробництва розм≥щен≥ у старих промислових районах ≥ не передислоковувалис¤ на нов≥ територ≥њ. ќдночасно продовжувалис¤ в≥дплив населенн¤ з с≥льськоњ м≥сцевост≥ ≥ просуванн¤ техносфериЧштучного середовищаЧу нов≥ райони, що потребуЇ великих ресурс≥в. ќднак при цьому сл≥д вказати на односторонн≥сть ≥≥ формуванн¤. ÷≥леспр¤мовано ≥ прискорено розвивалис¤ воЇчно-промислова ≥ електронно-обчислювальна техн≥ка, зв'¤зок ≥ автоматизац≥¤, виробництво синтетичних ≥ штучних матер≥ал≥в, автомоб≥лебудуванн¤. “≥льки в останнЇ дес¤тир≥чч¤ почавс¤ розвиток наукових розробок у галуз≥ безв≥дх≥дноњ технолог≥њ та промисловоњ безпеки, але не спостер≥галос¤ њх широкого впровадженн¤ у практику. ¬ м≥ру зростанн¤ та розвитку м≥ст ≥ концентрац≥њ в них населенн¤, буд≥вель, машин, комун≥кац≥й, а також в≥дход≥в, ¤к≥ викидаютьс¤ у навколишнЇ середовище, в≥дбуваЇтьс¤ трансформуванн¤ територ≥њ; виникаЇ новий ЂрельЇфї. ѕ≥двищенн¤ природноњ поверхн≥ складаЇ в≥д 0,5 до 100 м. ѕ≥д впливом п≥дземного буд≥вництва, статичних ти динам≥чних навантажень м≥ста п≥двищуЇтьс¤ температура г≥рських пор≥д, р≥зко зм≥нюютьс¤ њх властивост≥ ≥ структура, нав≥ть характер ≥ швидк≥сть геолог≥чних процес≥в. ѕ≥д ус≥ма м≥стами спостер≥гаЇтьс¤ терм≥чне забрудненн¤ надр «емл≥. ¬насл≥док того, що м≥ста споживають велику к≥льк≥сть води на промислов≥ та комунально-побутов≥ потреби, п≥д ними ≥стотно зм≥нюЇтьс¤ п≥дземна г≥дросфера, ¤к≥сний склад. ¬иснаженн¤ п≥дземних вод спричин¤Ї споживанн¤ б≥льшоњ к≥лькост≥ поверхневих, забруднених викидами промисловост≥. √оловним джерелом забрудненн¤ атмосфери м≥ст Ї автотранспорт ≥ “≈—: один автомоб≥ль за тис¤чу к≥лометр≥в проб≥гу забираЇ р≥чну, норму кисню одн≥Їњ людини, а кожна тонна спаленого вуг≥лл¤ Ч фактично р≥чний запас кисню 10 чол.
–озвиток техносфери, формуванн¤ специф≥чного середовища життЇд≥¤льност≥ людини у рег≥онах стали суттЇво позначатис¤ на соц≥ально-економ≥чному житт≥ населенн¤, оск≥льки еколог≥чна ¤к≥сть навколишнього середовища стаЇ дедал≥ менш сум≥сною з б≥олог≥чними потребами людини. —аме територ≥альне регулюванн¤ р≥вн¤ безпеки, незважаючи на на¤вн≥сть концепц≥њ рег≥онального розвитку, ¤ка декларуЇ завданн¤ усуненн¤ соц≥ально-економ≥чноњ нер≥вност≥ життЇд≥¤льност≥: населенн¤ м≥ж територ≥¤ми, все ще залишаЇтьс¤ складовою економ≥чноњ пол≥тики. Ќа практиц≥ вона пов'¤зуЇтьс¤ з усп≥хом у розвитку економ≥ки, але ж не тод≥, коли територ≥альн≥ суперечност≥ починають загрожувати пол≥тичн≥й стаб≥льност≥ (боротьба населенн¤ проти буд≥вництва .потенц≥ально небезпечного об'Їкта), тобто коли складаЇтьс¤ напружена обстановка окремих рег≥онах. ќднак значна частина кап≥таловкладень, призначених дл¤ перифер≥њ, ¤к завжди, залишаЇтьс¤ у великих центрах.

4.3.“ехногенна структура.

“ехнолог≥чна структураЧключова характеристика р≥вн¤, розвитку потенц≥альне небезпечного виробництва. –азом з набором ≥ масштабами використанн¤ вона визначаЇ його галузеву структуру, види та к≥льк≥сть використовуваних засоб≥в прац≥, сировини та. матер≥ал≥в, форм енерг≥њ, характер обм≥ну речовин з навколишн≥м середовищем. «асоби виробництва пристосован≥ до умов њх використанн¤ в певних, технолог≥¤х. (—истема машин, устаткуванн¤, буд≥вель та споруд створюЇ внробничий апарат технолог≥њ. –ац≥онал≥зац≥¤ структури виробництва не зводитьс¤ т≥льки до зниженн¤ к≥лькост≥ техногенне небезпечних об'Їкт≥в. ¬она повинна передбачати п≥двищенн¤ рол≥ ¤к галузей, пов'¤заних з охороною навколишнього середовища, так ≥ галузей, ¤к≥ використовують технолог≥њ ≥з замкнутим циклом, коли сировина переробл¤Їтьс¤, а в≥дходи повертаютьс¤ у новий виробничий процес. ѕри цьому виготовл¤Їтьс¤ т≥льки еколог≥чно чиста продукц≥¤, ¤ка маЇ попит.
≥нцевим результатом зм≥н у рег≥ональн≥й структур≥ техногенне небезпечного виробництва повинн≥ бути усуненн¤ ≥ зам≥на вироб≥в ≥ матер≥ал≥в, шк≥дливих дл¤ середовища. ¬ажливою складовою такоњ рац≥онал≥зац≥њ Ї забезпеченн¤ еколог≥чноњ безпеки проживанн¤ населенн¤ ”крањни ≥ сум≥жних крањн. ” досл≥дженн¤х, ¤к≥ провод¤тьс¤ у –ад≥ по вивченню продуктивних сил ”крањни ЌјЌ ”крањни, багато уваги прид≥л¤Їтьс¤ вивченню законом≥рностей функц≥онуванн¤ промислового виробництва ¤к Їдност≥ ного економ≥ки ≥ сфери життЇд≥¤льност≥ населенн¤ њх основу складаЇ налагодженн¤ взаЇмозв'¤зку м≥ж технолог≥чними ≥ антропогенними процесами, ¤к≥ зумовлюють ≥ зм≥нюють ¤к≥сть навколишнього середовища, а також п≥двищують ступ≥нь негативного д≥¤нн¤ техногенних фактор≥в на життЇд≥¤льн≥сть людини.

4.4.“ехногенн≥ фактори.

“ехногенн≥ факториЧпродукт розвитку сусп≥льства, передус≥мЧ продуктивних сил. “еритор≥альна структура техногенних фактор≥в, ¤к≥ ≥нтенсиф≥кують взаЇмод≥ю сусп≥льства ≥ природи, характеризуЇ р≥вень розвитку виробництва. “ак, видобуток корисних копалин, скаж≥мо, вуг≥лл¤ детерм≥нований геолог≥чними факторами. “ип взаЇмозв'¤зку ≥ в≥дносин у систем≥ ЂнавколишнЇ середовищеЧтехногенн≥ факториї у рамках певноњ територ≥њ визначаЇтьс¤ на¤вн≥стю шахт, п≥дприЇмств, “≈—, с≥льськогосподарських земель, м≥ст ≥ транспортних комун≥кац≥й. ” процес≥ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ техногенн≥ фактори зм≥нюють вигл¤д природного комплексу територ≥њ. “ак, у ƒонбас≥ на особливу увагу заслуговують г≥гантськ≥ терикониЧв≥двали порожньоњ породи. Ўл¤хом ≥нф≥льтрац≥њ забрудники потрапл¤ють з них у поверхнев≥ ≥ п≥дземн≥ води, що використовуютьс¤ не т≥льки дл¤ промислових, а й дл¤ комунально-побутових потреб. “ерикони безперервно зростають угору ≥ вшир, стаючи серйозною загрозою дл¤ водопостачанн¤ м≥ст, дл¤ грунт≥в ≥ рослинност≥. ¬ ц≥лому обс¤г речовин та енерг≥њ, що повертаЇтьс¤ в результат≥ вуглевидобуванн¤ у природне середовище, ≥стотно менший в≥д обс¤гу, що вилучаЇтьс¤ з нього. “аким чином, можна говорити про в≥д'Їмний баланс речовин та енерг≥њ у межах даноњ територ≥њ.
”с≥ види використанн¤ територ≥й, навантаженн¤ на них окремих потенц≥альних властивостей ¤вл¤ють собою втручанн¤ в структуру гео-системи, що реагуЇ ¤к Їдине ц≥ле. ¬имоги, ¤к≥ ставл¤тьс¤ сусп≥льством до територ≥њ, Ї суттЇво диференц≥йованими залежно в≥д мети використанн¤ д≥ючих п≥дприЇмств ≥ потреб сусп≥льства. ќб'Їктивна диференц≥ац≥¤ останн≥х зумовлена техн≥чними ≥ соц≥альними передумовами. ¬их≥дним положенн¤м дл¤ розрахунк≥в повинна стати визнана система соц≥альних пр≥оритет≥в, до ¤коњ сл≥д включити формуванн¤ навколишнього середовища певноњ ¤кост≥. “руднощ≥ в його оц≥нц≥ або у визначенн≥ витрат на пол≥пшенн¤ ≥ в≥дтворенн¤ внасл≥док надзвичайних ситуац≥й не можуть бути перешкодою дл¤ включенн¤ проблем формуванн¤ еколог≥чноњ р≥вноваги до системи к≥льк≥сних показник≥в при регулюванн≥ господарськоњ д≥¤льност≥ на рег≥ональному р≥вн≥.
Ќин≥ промислове виробництво ≥ умови житт¤ наст≥льки наблизилис¤ одне до одного, що треба пост≥йно враховувати потенц≥ал навколишнього середовища, а також потенц≥ал окремих рег≥он≥в з точки зору можливостей њх використанн¤. јнтропогенний вплив набув небувалих масштаб≥в ≥нтенсивност≥. ѕор¤д з позитивними результатами технолог≥чного прогресу (залученн¤ до процесу виробництва нових матер≥ал≥в ≥ технолог≥й), зростаЇ небезпека порушенн¤ природних екосистем у сфер≥ життЇд≥¤льност≥ людини внасл≥док ризику техногенних авар≥й ≥ катастроф. —еред вид≥в д≥¤льност≥ людини, ¤ка викликаЇ зм≥ни, за ≥нтенсивн≥стю на перше м≥сце сл≥д поставити розвиток та розширенн¤ м≥ст, пот≥м Чдобувну промислов≥сть, буд≥вництво шл¤х≥в, розвиток водного господарства.

4.5.Ќова концепц≥¤ промислового виробництва.

¬их≥дними положенн¤ми, принципами новоњ концепц≥њ промислового виробництва мають стати: по-перше, визнанн¤ абсолютноњ ц≥нност≥ вс≥х природних об'Їкт≥в; по-друге, недопустим≥сть будь-¤кого техногенного втручанн¤ у житт¤ природних об'Їкт≥в; по-третЇ, оц≥нка вилученн¤ твердих, р≥дких ≥ газопод≥бних т≥л ≥з земельних надр за тими насл≥дками, ¤к≥ виникають при надзвичайних ситуац≥¤х. ѕобудована на цих принципах структура промислового виробництва, ¤ка може бути реал≥зована ≥ оптим≥зована на основ≥ економ≥чних критер≥њв, дозволить скасувати суперечност≥ м≥ж необх≥дними темпами розвитку техн≥чного прогресу та ного руйн≥вним впливом на природу. Ќа наш погл¤д, увагу досл≥дник≥в треба зосередити на таких напр¤мах:
Ч оц≥нка ефективност≥ галузей промисловост≥ з точки зору ¤кост≥ житт¤ включаючи позиц≥њ, прийн¤т≥ м≥жнародними орган≥зац≥¤ми при 00Ќ;
Ч розробка керованоњ структури виробництва ≥ сп≥вв≥дношенн¤ р≥зномасштабних п≥дприЇмств в одн≥й галуз≥, комплексних ≥ автономних, вузько- ≥ широкоспец≥ал≥зовапих виробництв, темп≥в оновленн¤ ќ¬‘, а також тих, хто активно працюЇ, ≥ людей пенс≥йного в≥ку;
пошук засоб≥в п≥дтримки нових структур самоорган≥зац≥њ виробництва дл¤ забезпеченн¤ його моб≥льност≥ та здатност≥ до перебудови ¤к окремих галузей, так ≥ економ≥ки в ц≥лому з урахуванн¤м техногенного впливу на сферу життЇд≥¤льност≥ населенн¤.
ѕеред ”крањною постаЇ завданн¤Чформувати нов≥ економ≥чн≥ умови так, щоб вони не знизили ≥снуючоњ ефективност≥ територ≥альноњ структури господарства. ѕозиц≥¤, зг≥дно з ¤кою економ≥ку можна вивести з кризи без урахуванн¤ вимог еколог≥њ, на практиц≥ призведе до згубноњ економ≥чноњ та техн≥чноњ пол≥тики, бо прирече ”крањну на подальше порушенн¤ оптимальноњ взаЇмод≥њ економ≥ки з природою ≥ соц≥альним середовищем. “ому за ус≥х труднощ≥в перех≥дного пер≥оду необх≥дною Ї п≥дтримка стратег≥чних наукових програм, пов'¤заних з створенн¤м енсрго- ≥ ресурсозбер≥гаючих технолог≥й. …детьс¤ не про заборону т≥Їњ чи ≥ншоњ технолог≥њ, а про њњ орган≥зац≥ю. ¬же Ї тенденц≥¤ до переходу на безв≥дх≥дн≥ технолог≥њ. јле обов'¤зок держави пол¤гаЇ в орган≥зац≥њ над≥йного, в≥рог≥дного ≥ оперативного екоконтролю.
” технолог≥њ виробництва вид≥л¤ютьс¤ три напр¤ми розвитку: базов≥ технолог≥њ виготовленн¤ або конкретн≥ засоби впливу на об'Їкт прац≥ в≥дпов≥дними знар¤дд¤ми виробництва; техн≥чна реал≥зац≥¤ економ≥чно ефективних умов виробництва або застосуванн¤ устаткуванн¤, ¤ке обслуговуЇ базов≥ технолог≥њ; орган≥зац≥¤ умов, ¤к≥ забезпечують ст≥йк≥сть функц≥онуванн¤ виробництва та його промислову безпеку. “рет≥й напр¤м Ч це р≥зн≥ види контролю за ходом виробничого процесу: д≥агностика машин та устаткуванн¤, вим≥рювальний контроль.

4.6.«ниженн¤ потенц≥йноњ небезпеки виробництва.

«абезпеченн¤ збалансованост≥ та пор≥вн¤нност≥ ус≥х складових цих напр¤м≥в на високому техн≥чному та оптимальному економ≥чному р≥вн≥ Ї головною умовою поЇднанн¤ дос¤гнень Ќ“ѕ з розвитком потенц≥ально небезпечного виробництва, ¤ке дозвол¤Ї знизити ступ≥нь його техногенноњ небезпеки. Ќедостатн≥й розвиток хоча б одного з цих напр¤м≥в не т≥льки не компенсуЇтьс¤ розвитком двох ≥нших, але й знец≥нюЇ всю сукупн≥сть. —аме посл≥довн≥сть у реал≥зац≥њ цього принципу Ї найважлив≥шою обставиною, ¤ка зумовлюЇ ефективн≥сть Ќ“ѕ ¤к бази подальшого економ≥чного зростанн¤ потенц≥альне небезпечного виробництва взагал≥.
¬плив на навколишнЇ середовище технолог≥чного процесу кожного окремого виробництва у зв'¤зку з використанн¤м ним первинних ресурс≥в неоднаковий. —аме в≥д технолог≥њ залежить р≥вень дос¤гнутоњ промисловоњ безпеки життЇд≥¤льност≥ населенн¤. –озширенн¤ ≥нформатизованих технолог≥й, на баз≥ ¤ких формуЇтьс¤ живий тип взаЇмод≥њ виробництв, значно п≥двищуЇ њх ≥нформац≥йний потенц≥ал ≥ забезпечуЇ ефективн≥ш≥ методи управл≥нн¤ промисловою безпекою. Ќадан≥ ≥нформац≥йно-обчислювальною техн≥кою можливост≥ надзвичайно актив≥зують перебудову виробничого апарату п≥дприЇмств, спри¤ючи забезпеченню в≥дпов≥дного р≥вн¤ безпеки процесу виробництва. √оловн≥ напр¤ми такоњ перебудови: розвиток автоматизац≥њ, розширенн¤ масштаб≥в виробництва ≥з замкнутим циклом; широке впровадженн¤ технолог≥й з обмеженим застосуванн¤м живоњ прац≥ (роботи-ман≥пул¤тори); удосконаленн¤ технолог≥чних процес≥в, њх оптим≥зац≥¤; ≥нтеграц≥¤ виробничих процес≥в з ≥нформац≥йними на основ≥ використанн¤ с≥ток передач≥ даних; посиленн¤ взаЇмозв'¤зк≥в у систем≥ Ђвиробництво Ч безпекаї.
ќрган≥зувати та оптим≥зувати виробництво стаЇ можливим при радикальному вдосконаленн≥ ≥нформац≥йноњ структури виробництва. “акий шл¤х перебудови Ч шл¤х поЇднанн¤ гнучких виробничих систем (√¬—) з локальними с≥тками р≥зних конф≥гурац≥й. ” цьому випадку функц≥њ людини за своњм принциповим зм≥стом звод¤тьс¤ до перетворенн¤ ≥нформац≥њ, ¤ка реал≥зуЇтьс¤ через управл≥нн¤ в≥дпов≥дними, техн≥чними системами. “ому переданн¤м вказаних функц≥й р≥зним ≥нформац≥йно-обчислювальним засобам дос¤гаЇтьс¤ п≥двищенн¤ р≥вн¤ безпеки. “им б≥льше, що особлив≥стю сучасних технолог≥й Ї використанн¤ таких процес≥в, контроль за ¤кими виходить за меж≥ ф≥зичних можливостей оператора. ÷е зм≥цнюЇ тенденц≥ю до скороченн¤ масштаб≥в використанн¤ живоњ прац≥, додатков≥ витрати на автоматизац≥ю компенсуютьс¤ значним п≥двищенн¤м безпеки виробничого процесу, що спри¤Ї формуванню новоњ ¤кост≥ навколишнього середовища. :
ќдним з напр¤м≥в державного регулюванн¤ Ї поширенн¤ ≥нформац≥њ дл¤ споживач≥в щодо еколог≥чних насл≥дк≥в вибору ними технолог≥њ виготовленн¤ продукц≥њ) ÷ьому маЇ спри¤ти посиленн¤ контролю з боку держави за в≥дкритт¤м нових прибуткових рахунк≥в еколог≥чного спр¤муванн¤.
ѕринципова новина поширюваних нин≥ високих технолог≥й пол¤гаЇ в њх орган≥чному поЇднанн≥ з м≥кроелектронними засобами отже в њх збагаченн≥ елементами штучного ≥нтелекту. ¬ищою стад≥Їю цього процесу стане використанн¤ комп'ютер≥в, роль ¤ких зводитиметьс¤ до автоматизац≥њ багатьох вид≥в розумовоњ прац≥. —тане можливим значне вдосконаленн¤ вс≥Їњ системи виробничих технолог≥й, багато з ¤ких розробл¤ютьс¤ на основ≥ емп≥ричних п≥дход≥в.
ѕрогрес м≥кроелектрон≥ки, пор¤д з ≥ншими дос¤гненн¤ми нового етапу науково-техн≥чноњ революц≥њ (передачею сигнал≥в по оптичних волокнах, засобами новоњ телекомун≥кац≥њ ≥ т. д.), приведе, на думку соц≥олог≥в, до розгортанн¤ так званоњ Ђ≥нформац≥йноњ революц≥њї, ¤ка за розмахом ≥ можливою глибиною буде под≥бна ≥ндустр≥альн≥й революц≥њ. ¬она стане базою дл¤ фундаментальних перетворень в ≥нтелектуальн≥й д≥¤льност≥ ≥, перш за все, у галуз≥ прийн¤тт¤ р≥шень з таких важливих ≥ складних питань, ¤кими Ї проблеми безпеки життЇд≥¤льност≥ людини.
¬иживанн¤ людства вимагаЇ не т≥льки глибокого осмисленн¤ небезпеки, ¤ка виходить з негативних ¤вищ розвитку Ќ“ѕ, але й нового нетрадиц≥йного погл¤ду на них. ћайбутнЇ залежить не т≥льки в≥д вир≥шенн¤ техн≥чних завдань проблем безпеки, а й в≥д дос¤гненн¤ згоди щодо суперечностей в його розвитку та в≥д зм≥ни самоњ людини, њњ внутр≥шньоњ сут≥: кардинальне трансформуванн¤ життЇвих ц≥нностей ≥ ц≥лей та впровадженн¤ ≥нновац≥йного навчанн¤, що може привести до зм≥н, оновленн¤ та перебудови структури ≥ переформулюванн¤ проблем, в≥д вир≥шенн¤ ¤ких залежить спри¤тлива життЇд≥¤льн≥сть населенн¤ на територ≥њ розм≥щенн¤ потенц≥альне небезпечного виробництва.
–≥зн≥ фактори, що викликають авар≥њ, у багатьох випадках перехрещуютьс¤, впливають один на одного, нер≥дко мають под≥бн≥ елементи. ѕор¤д з тим, багатовар≥антн≥сть п≥дход≥в до розв'¤занн¤ проблем безпеки, р≥зноман≥тн≥сть конкретних њњ напр¤м≥в т≥сно пов'¤зан≥ з питанн¤м њњ практичноњ значущост≥, з оц≥нкою њњ здатност≥ впливати на подоланн¤ ус≥х суперечностей щодо практичноњ реал≥зац≥њ. ќднак сьогодн≥, на жаль, сл≥д констатувати, що загальновизнаноњ теор≥њ безпеки життЇд≥¤льност≥ населенн¤ (з урахуванн¤м ризику авар≥й ≥ катастроф техногенного та еколог≥чного походженн¤) поки що не ≥снуЇ. «алишаЇтьс¤ в≥дкритим питанн¤ про принципову можлив≥сть створенн¤ под≥бноњ теор≥њ на баз≥ сучасних знань про процеси розвитку Ќ“ѕ, еволюц≥њ навколишнього середовища, про пов'¤зан≥ з цим негативн≥ ¤вища, адаптац≥ю людини до створеноњ њњ ген≥Їм техносфери та про њњ в≥дносини з самою собою.
ѕошук шл¤х≥в вир≥шенн¤ завданн¤ еколог≥чноњ та промисловоњ безпеки сам по соб≥ становить дуже серйозну проблему, ¤ка не обмежуЇтьс¤ створенн¤м теоретичноњ концепц≥њ та стратег≥њ њњ реал≥зац≥њ. —ьогодн≥ головним Ї завданн¤ розробки метод≥в ≥ принцип≥в практичноњ реал≥зац≥њ найб≥льш плодотворних ≥дей ≥ рекомендац≥й щодо п≥двищенн¤ р≥вн¤ промисловоњ безпеки, основою ¤коњ Ї технолог≥чний прогрес.
“ворц≥ теор≥њ про роль людського фактора, людських ресурс≥в ≥ знань у подоланн≥ планетарних утруднень розробл¤ють концепц≥ю Ђсусп≥льства знаньї, зг≥дно з ¤кою людськ≥ ресурси не марнуватимутьс¤ даремно. ƒл¤ науки стане необх≥дним поступове стиранн¤ границь м≥ж р≥зними галуз¤ми знань ≥ п≥знанн¤ сут≥ ¤вищ на баз≥ взаЇмозв'¤заних м≥ждисципл≥иарних п≥дход≥в. ѕодана модель майбутнього передбачаЇ також подоланн¤ технолог≥чних труднощ≥в та верховенства технократ≥в з тим, щоб демократизувати виробництво ≥ використанн¤ дос¤гнень науки ≥ техн≥ки з метою пол≥пшенн¤ житт¤, його безпеки ≥ ¤кост≥ середовища проживанн¤ людини. —аме демократизац≥¤ дасть можлив≥сть подолати дедал≥ зростаючий Ђлюдський розривї у св≥домост≥ людини м≥ж знанн¤м ≥ тим, ¤к воно використовуЇтьс¤. —уть такого розриву пол¤гаЇ у п≥двищенн≥ складност≥ техн≥чних систем ≥ нездатност≥ людини впоратис¤ з ними.
Ђ—усп≥льство знаньї повинне перейти з системи п≥дтримуючого навчанн¤ на тип навчанн¤, ¤кий д≥став назву Ђ≥нновац≥йнеї. ƒл¤ нього властиве поЇднанн¤ двох принцип≥в: передбаченн¤ ≥ участ≥. ѕередбаченн¤ ор≥ЇнтуЇ людину на св≥домий, заздалег≥дь осмислений виб≥р довгочасних альтернатив њњ майбутнього. Ќавчанн¤ передбаченню п≥дготуЇ людей до використанн¤ таких метод≥в, ¤к прогнозуванн¤, створенн¤ сценар≥њв ≥ моделей дл¤ досл≥дженн¤ майбутнього. ѕринцип участ≥ передбачаЇ участь окремих людей та њх профес≥йних груп у процес≥ прийн¤тт¤ важливих р≥шень на ус≥х р≥вн¤х Ч в≥д локального до глобального. ѕрофес≥йна п≥дготовка у галуз≥ управл≥нн¤ технолог≥¤ми ≥ техн≥кою Ї вир≥шальним фактором у повед≥нц≥ виконавц¤ при виникненн≥ нештатних ситуац≥й та дл¤ неприпустимост≥ технолог≥чних помилок при наближенн≥ надзвичайноњ под≥њ.
Ќекомпетентн≥сть спец≥ал≥ста породжуЇ економ≥чн≥ насл≥дки в≥д неправильних д≥й. “ому першочерговим завданн¤м, ¤ке стоњть перед Ќ“ѕ, Ї проектуванн¤ потенц≥альне небезпечних промислових об'Їкт≥в на ¤к≥сно нових принципах, ¤к≥ повинн≥ забезпечити конструюванн¤ агрегат≥в ≥ механ≥зм≥в з п≥двищеним р≥внем внутр≥шньо властивоњ њм безпеки, покликаноњ значно знизити насл≥дки в≥д непродуманих, неправильних д≥й. ÷е дос¤гаЇтьс¤ шл¤хом створенн¤ технолог≥чноњ системи, в≥дхиленн¤ в ¤к≥й в≥д нормативного режиму Ї сигналом дл¤ автоматичного њњ поверненн¤ у нормальний стан або зупинки, що не дозволить статис¤ надзвичайн≥й под≥њ. Ќауково-техн≥чний прогрес у розвитку засоб≥в захисту повинен забезпечити зниженн¤ ймов≥рност≥ реал≥зац≥њ уражаючого потенц≥алу сучасних технолог≥чних об'Їкт≥в.
ƒо системи державного регулюванн¤ необх≥дно поступово вводити процедуру визначенн¤ техногенно-еколог≥чного ризику та його оц≥нки в процес≥ прийн¤тт¤ р≥шенн¤. ÷¤ процедура фактично передбачаЇ право накладанн¤ вето на технолог≥ю нав≥ть у тому випадку, коли не ви¤влено залежност≥ м≥ж ефектом њњ впровадженн¤ ≥ негативними еколог≥чними насл≥дками. …детьс¤ про введенн¤ пон¤тт¤ Ђприйн¤тнийї ≥ Ђнедопустимийї р≥вень ризику, ¤кий маЇ бути закр≥плений законодавче. ƒл¤ вид≥в д≥¤льност≥ з прийн¤тним р≥внем ризику повинна бути встановлена Їдина ставка компенсац≥њ.
–егулюванн¤ маЇ спри¤ти закр≥пленню коал≥ц≥њ держави з виробниками ≥ споживачами щодо побудови Ђзеленоњї та здоровоњ економ≥ки, ¤ка б безперервно розвивалас¤. ƒл¤ цього потр≥бн≥: розробка нових природозбер≥гаючих засоб≥в, ¤к≥ б ураховували вичерпанн¤ ресурс≥в ≥ еколог≥чн≥ збитки; створенн¤ новоњ системи дл¤ нового стол≥тт¤ (оск≥льки мета зм≥нилас¤ ≥ розширилас¤)Чв≥д охорони навколишнього середовища до обс¤гов≥шоњ концепц≥њ дос¤гненн¤ сталого розвитку. ƒосв≥д останн≥х 10 рок≥в показуЇ, що економ≥чн≥, еколог≥чн≥ та соц≥альн≥ проблеми не можна вир≥шувати ≥зольовано, њх передбаченн¤ та запоб≥ганн¤ њм шл¤хом плануванн¤ ≥ прогнозуванн¤ Ї б≥льш економ≥чним пор≥вн¤но з витратами по л≥кв≥дац≥њ њх насл≥дк≥в.

¬исновки.

ритичний характер ≥ нестаб≥льн≥сть нормального функц≥онуванн¤ промислових об'Їкт≥в, викликан≥ надзвичайними под≥¤ми, Ї базою дл¤ проведенн¤ глибоких досл≥джень проблем еколог≥чноњ та промисловоњ безпеки. ƒос≥ в ”крањн≥ не прид≥л¤лас¤ увага розробц≥ програм попередженн¤ таких под≥й на промислових ≥, особливо, на потенц≥альне небезпечних об'Їктах. –озробка ƒержавноњ програми запоб≥ганн¤ ≥ реагуванн¤ на авар≥њ, катастрофи та ≥нш≥ надзвичайн≥ ситуац≥њ, в межах ¤коњ –ада по вивченню продуктивних сил ”крањни ЌјЌ ”крањни проводить досл≥дженн¤, маЇ зм≥нити ситуац≥ю. Ќею передбачаЇтьс¤ проведенн¤ фундаментальних ≥ пошукових досл≥джень ¤к у галуз≥ розробки техн≥чних систем, так ≥ у галуз≥ розробки заход≥в по захисту життЇд≥¤льност≥ населенн¤. ¬ усьому св≥т≥ визнаЇтьс¤ факт, що будь-¤ка авар≥¤ (¤кими б не були њњ причини) впливаЇ на навколишнЇ середовище ≥ здоров'¤ населенн¤. ¬одночас рад≥ус уражаючого д≥¤нн¤ б≥льшост≥ промислових авар≥й може бути обмежений межами п≥дприЇмств ≥ прилеглою територ≥Їю. ќднак часто насл≥дки авар≥й виход¤ть за ц≥ меж≥, ≥ в≥дбуваЇтьс¤ негативний коротко- або довгостроковий вплив на житт¤ людей, системи життЇзабезпеченн¤, майно, усе м≥сто.
атастрофа на „орнобильськ≥й ј≈— привела до усв≥домленн¤ головноњ особливост≥ авар≥й на сучасних промислових п≥дприЇмствах Ч колосальний масштаб насл≥дк≥в, ¤кий перетворюЇ авар≥ю на катастрофу, коли до виниклоњ надзвичайноњ ситуац≥њ потрапл¤ють населенн¤ навколишнЇ середовище, економ≥чн≥ структури, велик≥ територ≥њ. «ахист ≥нтерес≥в населенн¤, що проживаЇ на територ≥¤х, ¤к≥ характеризуютьс¤ п≥двищеним ризиком виникненн¤ техногенних авар≥й, а також ос≥б, що постраждали в≥д њх катастроф≥чного впливу, об'Їктивно повинен бути у центр≥ державноњ пол≥тики, њњ правильне формуванн¤ Ї важливою умовою розв'¤занн¤ усього спектра завдань, пов'¤заних ¤к з розвитком Ќ“ѕ у галуз≥ еколог≥чноњ безпеки, так ≥ з охороною прав населенн¤, ¤ке проживаЇ в техногенне небезпечних районах. ‘ормуванн¤ грамотноњ пол≥тики у сфер≥ розвитку напр¤м≥в Ќ“ѕ, пов'¤заних ≥з забезпеченн¤м безпеки населенн¤ та промислових об'Їкт≥в, потребуЇ прийн¤тт¤ ц≥леспр¤мованих державних р≥шень щодо ф≥нансуванн¤ таких розробок.

—писок литературы

1.√ош ќ.ѕ. Ђѕол≥тична економ≥¤ї
2.√альчинський ј.—. та ≥н. Ђќснови економ≥чних знаньї
3.∆урнал Ђ≈коном≥ка ”крањниї
4.∆урнал Ђ–озбудова державиї

¬се рефераты по науке и технике